Розділ «ПО КОМУ ПОДЗВІН»

Почувши ім'я Пабло, Агустін почав лаятися. Роберт Джордан побачив при світлі вогнища, яке обличчя стало в Пілар.

— Облиш, — різко сказала вона Агустінові.— Нічого про це говорити.

— Вони всі вибухали? — Роберт Джордан держав у руці пофарбовану сірою фарбою гранату, пробуючи нігтем спуск.

— Всі,— сказав Еладіо. — Такого ще не було, щоб яка не вибухла.

— А як швидко?

— Як упаде, так і вибухне. Швидко. Досить швидко.

— А ці?

Він підняв гранату, схожу на консервну бляшанку, з дротяною петлею, обмотаною тасьмою.

— Це негідь, — відповів йому Еладіо. — Вони хоч і вибухають і вогню багато, а осколків зовсім нема.

— Але вибухають завжди?

— Que vа, завжди! — мовила Пілар. — Ні з їхнім припасом, ні з нашим нічого не бува завжди.

— Але ж ви самі кажете, що ті вибухають завжди.

— Я не казала, — відповіла йому Пілар. — Ти запитував їх, а не мене. Я такого не знаю, щоб ці штуки вибухали всі до одної.

— Всі вибухають, — наполягав на своєму Еладіо. — Кажи правду, жінко.

— А ти звідки знаєш? — запитала його Пілар. — Кидав їх Пабло. А ти нікого не вбив в Отеро.

— Цей син найпослідущої хвойди… — почав Агустін.

— Облиш, — різко урвала його Пілар. Потім повела далі: — Вони всі однакові, Inglis. Але оті жолобчасті зручніші.

Найкраще буде прив'язати по одній такій і одній такій до кожного заряду, подумав Роберт Джордан. Але жолобчасті можна буде легше й краще закріпити.

— Ти кидатимеш гранати, Ingles? — запитав Агустін.

— Може статися, — сказав Роберт Джордан.