Розділ «ПО КОМУ ПОДЗВІН»

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ

Вони були в печері, й чоловіки стояли перед вогнищем, що його роздмухувала Марія. Пілар уже заварила каву у казанку. Вона не лягала, відколи розбудила Роберта Джордана, і тепер, сидячи на стільчику в задимленій печері, зашивала проріз у другому рюкзаку. Перший був уже зашитий. Вогонь, спалахнувши, освітив її обличчя.

— Візьми собі ще м'яса, — звернулася вона до Фернандо. — Їж, їж, не соромся. Все одно лікаря у нас нема, ніхто твоє черево не розтинатиме, якщо його продірявлять.

— Навіщо ти таке мелеш, жінко? — сказав Агустін. — Язик у тебе, як у найпослідущої хвойди.

Він стояв, спираючись на ручний кулемет із складеною й притиснутою до ствола триногою, кишені його відтягали гранати, на одному плечі висіла торба з дисками, на другому — повний патронташ. Він курив цигарку і, підносячи чашку з кавою до рота, дмухав на каву димом.

— Ти наче ходячий склад залізного краму, — сказала йому Пілар. — І ста кроків із цим не пройдеш.

— Que va, жінко, — мовив Агустін. — Ми ж будемо йти з гори.

— А верхній пост? Туди треба дертися, — сказав Фернандо. — А вже тоді з гори.

— Видеруся, як цап, — сказав Агустін. — А де твій брат? — запитав він Еладіо. — Твій братик ушився?

Еладіо стояв під стіною.

— Заткни пельку, — сказав він.

Еладіо нервував і відчував, що всі помічають це. Він завжди нервував і дратувався перед боєм. Підійшовши до столу, він почав напихати кишені гранатами, дістаючи їх з обтягнутого сирицею кошика, що стояв біля ніжки столу.

Роберт Джордан присів поряд із ним навпочіпки й дістав з кошика чотири гранати. Три з них були гранати Міллса — овальні, з насічкою, з масивного чавуну.

— Звідки вони у вас? — запитав він Еладіо,

— Оці? З Республіки. Їх старий приніс.

— Ну, як вони?

— Valen mäs que pesan [117],— сказав Еладіо. — Золото, а не гранати.

— Це я їх приніс, — мовив Ансельмо. — Шістдесят штук в одній торбі. Дев'яносто фунтів, Ingles.

— Ви вже користувалися ними? — запитав Роберт Джордан у Пілар.

— Que va, користувались, — мовила жінка. — Це ж саме з ними Пабло захопив пост в Отеро.