Розділ «СНІГИ КІЛІМАНДЖАРО»

І тоді, замість того щоб летіти й далі на Арушу, вони повернули ліворуч — певне, Комптон розважив, що бензину вистачить, — і, поглянувши вниз, він побачив у повітрі над землею якусь роїсту рожеву хмару, — мов перший сніговій, що налітає не знати звідки, — і зрозумів: то суне з півдня сарана. Потім вони почали набирати висоту, прямуючи начебто на схід, коли раптом запала темрява і на них наринула гроза з такою буйною зливою, Що здавалося, ніби летиш крізь водоспад; аж ось вони вийшли з грози, і Компі обернувся й з усмішкою показав уперед — а там, застуючи все перед очима, затуливши собою весь світ, була величезна, висока до неба, неправдоподібно біла проти сон-Ця, квадратна вершина Кіліманджаро. І тоді він зрозумів, що дорога йому лежить саме туди.

В ту саму хвилину гієна перестала квилити і зайшлася дивним, схожим на людський плач, завиванням. Жінка почула йогонеспокійно заворушилася. Вона не прокинулась. їй снилося, ніби вона в своєму будинку на Лонг-'Айленді, у передвечір доньчиного виходу у великий світ. Звідкись там узявся й батько і був дуже сердитий. У цю мить гієна завила так голосно, щ0 вона прокинулась і, не одразу збагнувши, де вона, страшенно перелякалася. Тоді взяла ліхтарик і присвітила на друге ліжко, що його занесли до намету, коли Гаррі заснув. Вона побачила' що він лежить під москітником, але чомусь вистромив хвору ногу і вона звисає з ліжка. Бинти позсувалися вниз, і вона но могла туди й глянути.

— Моло! — гукнула вона. — Моло! Моло! — Тоді покликала — Гаррі! Гаррі! — Потім голосніше — Гаррі! Прошу тебе… ну Гаррі!

Ніхто не озивався, і не чути було його віддиху.

Знадвору долинало те саме моторошне виття гієни, що розбудило її. Та вона не чула його за стукотом власного серця.