TextBook «Та ні,— каже той. — Я зайшов до хати, а вона лежить поперек ліжка нежива».
Тоді панотець знову подивився на неї. Щось йому наче не те.
«А чого ж у неї таке лице?»
«Не знаю», — відказує Ольз.
«А ти подумай краще», — мовить панотець і накриває їй лице, як було.
Ольз хоча б тобі слово. Панотець на нього дивиться, а він собі на панотця.
«То ви хочете знати?»
«Мені треба знати», — каже панотець.
— Отут зараз найцікавіше, — сказав господар. — Ви тільки послухайте. Давай далі, Франце.
— «Ну, так от, — каже Ольз. — Коли вона померла, я сповістив громаду, а її заніс у дровітню і поклав зверху на кругляки. А коли взявся ті кругляки рубати, вона вже задубла, то я поставив її і прихилив до стіни. Рот у неї був розкритий, і я, як приходив поночі рубати дрова, чіпляв за нього ліхтаря».
«Нащо ж ти таке робив?» — питає панотець.
«Та не знаю», — каже Ольз.
— І часто таке було?»
— Та щоразу, як ішов у дровітню поночі.
— Це дуже погано, — каже йому панотець. — Ти любив свою дружину?
— Еге ж, любив, — каже Ольз. — Ще й як любив.
— Ви все зрозуміли? — спитав господар — Про його дружину все зрозуміли?
— Ну, я ж чув.
Будемо обідати? — спитав Джон,
— Замовляй, — сказав я. — Ви гадаєте, це правда? — спитав я господаря.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧОЛОВІКИ БЕЗ ЖІНОК КНИГА ОПОВІДАНЬ“ на сторінці 95. Приємного читання.