Розділ «ЧОЛОВІКИ БЕЗ ЖІНОК КНИГА ОПОВІДАНЬ»

Вранці я зійшов униз близько восьмої і поснідав. Хоган уже тренував своїх двох клієнтів у стодолі. Я пішов туди й став дивитися.

— Раз! Два! Три! Чотири! — рахував їм Хоган. — Здоров, Джеррі,—сказав він. — Джек уже встав?

— Ні. Спить іще.

Я вернувся в свою кімнату і спакував речі в дорогу до міста. Десь о пів на десяту в сусідній кімнаті заворушився Джек. Почувши, що він сходить униз, я спустився слідом за ним. Джек сів снідати. Хоган уже прийшов знадвору й стояв біля столу.

— Як тобі, Джеку? — спитав я.

— Та нічого.

— Спав добре? — спитав Хоган.

— Як убитий, — відказав Джек. — Трохи згага пече, але голова не болить.

— От і добре, — сказав Хоган. — Питво було добряче,

— Додасте до рахунку, — сказав Джек.

— Коли думаєш їхати? — спитав Хоган.

— Перед обідом, — відповів Джек. — Одинадцятигодинним поїздом. Сідай, Джеррі,— обернувся він до мене.

Хоган пішов. Я підсів до столу. Джек їв грейпфрут. Коли попадалося зернятко, він випльовував його в ложечку, а тоді скидав на тарілку.

— Здається, я вчора був як ніч, — почав він.

— Та трохи підпив.

— Ото, певне, дурниць намолов.

— Ні, я б не сказав.

— Де Хоган? — спитав він, доїдаючи грейпфрут.

— У себе в конторі.

Що я там казав про заклади на цей бій? — спитав Джек. Він держав у руці ложечку і колупав нею грейпфрут.