Розділ «І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/»

— Я можу спитати, в яке повидло вони вскочили в Республіці Ріфів.

— Кепсько, — сказав Білл. — Дуже кепсько. Не виходить у тебе — і край. Іронія тобі не до снаги. Ти не знаєш, що таке жаль. Скажи щось гідне жалю.

— Роберт Кон.

— Оце вже краще. Це вже непогано. Ну, а чому Кон гідний жалю? Відповідай тепер іронічно.

Він сьорбнув кави.

— Дай мені спокій, — сказав я. — Ще надто рано, щоб розпочинати такі ігри.

— От бачиш. А ще називаєш себе письменником. Та ти просто газетний борзописець, ось хто. Борзописець без роду-племені. Ти мусиш сповнюватись іронії, як тільки встанеш з ліжка. Ти мусиш прокидатися з зойком жалю на устах!

— Давай-давай, — сказав я. — Від кого ти такого навчився?

— Від усіх. Ти що, книжок не читаєш? З людьми не стрічаєшся, чи що? Знаєш, хто ти такий? Ти відщепенець! Чому ти не живеш у Нью-Йорку? Там би ти все це знав. Ну, скажи, що мені з тобою робити? Приїздити щороку й розповідати тобі про все?

— Випий ще кави, — відповів я.

— Можна. Кава річ корисна. В ній є кофеїн. А в кофеїні — кайф. Кофеїн садовить чоловіка на її коника й кладе жінку в його домовину. Ти знаєш, у чому твоє лихо? Ти відщепенець. Та ще й найгіршого гатунку. Тобі цього ніхто не казав? Людина, яка покинула батьківщину, ніколи не напише нічого, вартого, щоб його опублікувати. Навіть у газеті.

Він допив каву.

— Ти відщепенець. Ти відірвався від рідної землі. Ти забув, хто ти. Європейські витребеньки гублять тебе. Ти п'єш мов швець. Ти схибнувся на жінках. Ти весь час балакаєш, а не працюєш. Ти відщепенець без роду-племені, ясно? Ти товчешся по шинках.

— По-твоєму, я раюю, — сказав я. — А коли ж я працюю?

— Ти не працюєш. За однією версією, тебе утримують жінки. За іншою, ти — імпотент.

— Ні,— відповів я. — Просто мене спіткав нещасний випадок.

— Ніколи цього не кажи. Про таке мовчать. З такого роблять таємницю, таке тримають у секреті, як велосипед Генрі.

Досі він говорив, як заведений, а тепер раптом замовк. Певно, подумав, що образив мене, бовкнувши про імпотентність. Я спробував знову його роздрочити.

— Ніякого велосипеда не було, — сказав я. — Він їздив верхи.

— А я чув, що на триколісному велосипеді.