— Смачно?
— Дуже.
— Тільки не пий одним духом. Бо виблюєш.
Я поставив склянку. Я зовсім не збирався пити одним духом.
— Я п'яний.
— Авжеж.
— Ти цього хотів, так?
— Так. Нап'єшся — розвієш тугу.
— От я й напився. Ти цього хотів, так?
— Чого ти підвівся? Сиди.
— Я не хочу сидіти, — сказав я. — Я піду до готелю.
Я був дуже п'яний. Здається, ще зроду я не був такий п'яний. Повернувшись до готелкх, я пішов нагору. Двері в номер Брет були прочинені. Я зазирнув досередини. Майкл сидів на ліжку. Він помахав пляшкою.
— Це ти, Джейку, — сказав він. — Заходь.
Я зайшов і сів. Якщо я не дивився на якусь одну річ, кімната починала хитатися.
— А Брет знаєш що втяла? Втекла з отим шмаркачем тореадором.
— Неправда.
— Правда. Вона шукала тебе, хотіла попрощатися. Їхній поїзд відійшов о сьомій.
— Он як.
— І даремно, — сказав Майкл. — Не треба їй було цього робити.
— Атож.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 157. Приємного читання.