TextBook Ми випили ще абсенту.
— Коли ти їдеш? — спитав я.
— Завтра.
Помовчавши, Білл сказав:
— Так, гарна була фієста.
— Справді,— сказав я. — Раз за разом щось траплялося.
— Аж не віриться. Мов якийсь чудесний кошмар.
— Еге ж, — сказав я. — Тільки я б у все повірив. І в кошмари теж.
— Що з тобою? Кепський настрій?
— Гіршого не буває.
— Випий ще абсенту. Агов, офіціанте! Ще один абсент цьому сеньйорові.
— Мені погано, як ніколи, — сказав я.
— А ти пий, — ' сказав Вілл. — Пий повільно.
Починало сутеніти. Фієста тривала. Я відчував, що хмелію, та мені не легшало.
— Ну, як ти?
— Погано, як ніколи.
— Може, ще вип'єш?
— Не допоможе.
— А ти спробуй. Може, саме ця чарка тебе й виручить. Агов, офіціанте! Ще один абсент цьому сеньйорові!
Я зразу хлюпнув води в абсент і розколотив, замість того, щоб дати їй стекти краплями. Вілл кинув у склянку грудку льоду. Я ложкою покрутив лід у бурій каламутній суміші.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 156. Приємного читання.