TextBook — Не розмовляй із ним, — сказала Брет. — Майкл, певно, впився, — додала вона, коли ми піднімалися сходами. На сходах ми зустріли Монтойю. Він уклонився, але без усмішки.
— До зустрічі в кафе, — сказала Брет. — Дякую тобі, Джейку.
Ми зупинилися на нашому поверсі. Брет перетнула хол і ввійшла до номера Ромеро. Вона не постукала в двері, а просто відчинила їх, увійшла й зачинила за собою.
Я постукав у двері Майклового номера. Відповіді не було. Я натис ручку, й двері відчинилися. В кімнаті був страшенний розгардіяш. Валізи стояли розчинені, скрізь валявся одяг. Коло ліжка— гора порожніх пляшок. Майкл лежав на ліжку, обличчя в нього було як посмертна маска. Він розплющив очі й подивився на мене.
— Привіт, Джейку, — сказав він дуже повільно. — Я о-це приліг спочити. Ду-же давно не спо-чи-вав.
— Дай-но я тебе вкрию.
— Не треба. Мені теп-ло. Не йди. Я ще не сплю.
— Зараз заснеш, Майкле, і нарешті виспишся.
— Брет завела собі тореадора, — сказав Майкл. — Зате її єврей поїхав.
Він повернув голову й подивився на мене:
— Це ду-же доб-ре, правда?
— Авжеж. А тепер спи, Майкле. Тобі треба виспатися.
— Я за-синаю. Тро-шки спочи-ну.
Він заплющив очі. Я вийшов із кімнати й тихо причинив двері. Вілл сидів у моєму номері й читав газету.
— Заходив до Майкла?
— Так.
— Ходімо поснідаємо.
— Тільки не в готелі. Цей німець-метрдотель поводився нахабно, коли я тяг Майкла нагору.
— З нами він теж повівся нахабно.
— Ходім поснідаємо в місті.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 151. Приємного читання.