Розділ «І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/»

Він подивився на мене, ніби востаннє запитуючи, чи все ясно. Все було ясно. Ясніше вже й не треба.

— Сідайте, — сказала йому Брет. — Навчіть мене розмовляти по-іспанському.

Він сів і глянув на неї через стіл. Я вийшов, відчуваючи на собі недобрі погляди тих, що сиділи за столиком матадорів. Це було неприємно. За двадцять хвилин, коли я повернувся й зазирнув до кафе, Брет і Педро Ромеро там не було. На столику ще стояли склянки з-під кави й наші три порожні чарки. Підійшов офіціант із серветкою, зібрав посуд і витер стіл.

РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ

Біля входу до бару «Мілано» я знайшов Білла, Майкла й Едну. Едною звали знайому Білла.

— Нас вигнали, — повідомила Една.

— За допомогою поліції,— сказав Майкл. — Там, у шинку, є люди, яким я не до вподоби.

— Якби не я, вони б уже чотири рази затівали бійку, — сказала Една. — Допоможіть мені.

Обличчя в Білла було червоне.

— Вертаймося туди, Едно, — сказав він. — Бери Майкла й гайда назад танцювати.

— Не треба, — сказала Една. — Знову ж буде скандал.

— Прокляті біарріцькі свині! — вигукнув Білл.

— Ходім, — сказав Майкл. — Зрештою, це ж шинок. Вони не мають права займати цілий шинок.

— Сердега Майкл, — сказав Білл. — Наїхали оті кляті англійські свині, скривдили Майкла, зіпсували нам фієсту.

— У-у, гади, — сказав Майкл. — Ненавиджу англійців!

— Чого вони кривдять Майкла, га? — сказав Білл. — Він же такий гарний хлопець. Чого вони кривдять Майкла, га? Я їм не дозволю! Нехай він сто разів банкрут, хіба не однаково! — Голос у нього затремтів.

— Хіба не однаково! — сказав Майкл. — Мені однаково. Джейкові однаково. А тобі однаково?

— Так, — відповіла Една. — А ти таки банкрут?

— Авжеж, банкрут. Але тобі однаково, правда, Білле?

Білл обняв Майкла за плечі.