TextBook — Це треба припинити.
— Як же я припиню? Не можу я нічого припинити. Ось, дивись.
Її рука тремтіла.
— Отак мене всю трусить.
— Не треба цього робити.
— Я не дам собі ради. І все одно я пропала. Невже ти не розумієш?
— Ні.
— Я мушу зробити що-небудь. Я мушу зробити щось таке, чого мені справді хочеться. Я втратила самоповагу.
— Роби. Тільки не це.
— Ох, любий, не переч мені. Ти розумієш, чого це коштує — терпіти цього ідіота Кона й усі Майклові вибрики?
— Розумію.
— Не ходити ж мені весь час п'яною?
— Авжеж.
— Ох, любий, допоможи мені. Обіцяй, що ти побудеш зі мною, допоможеш мені витримати все це.
— Обіцяю.
— Я не кажу, що це добре. Хоча для мене це добре. Бог свідок, я ще ніколи не почувала себе такою поганню.
— Чим я можу зарадити тобі?
— Ходімо, — сказала Брет. — Ходімо знайдемо його.
Ми йшли в темряві під деревами посиланою рінню алеєю парку, потім алея скінчилась, і ми через браму вийшли на вулицю, що вела до центру.
Педро Ромеро був у кафе. Він сидів за столиком з іншими матадорами й спортивними оглядачами. Вони курили сигари. Коли ми ввійшли, вони подивилися на нас. Ромеро всміхнувся й кивнув. Ми сіли за столик посеред кафе.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „І СОНЦЕ СХОДИТЬ /ФІЄСТА/“ на сторінці 129. Приємного читання.