Розділ «ВЕСНЯНІ ВОДИ»

Йогі Джонсон оглянувся довкола. Двоє індіанців, що привели його сюди, зникли. Де ж вони поділися? Нарешті він побачив їх. Вони стояли коло більярдного столу. Ставний індіанець з гарними манерами, з яким щойно розмовляв Йогі, простежив за його поглядом і розуміюче кивнув головою.

— Це лісові індіанці,— вибачливо пояснив він. — А ми тут здебільшого міські.

— Так, звичайно, — погодився Йогі.

— Той малий дуже відзначився на війні,— зауважив ставний індіанець з гарними манерами. — Та й другий теж, здається, був сержантом.

Індіанець провів Йогі до бару. За прилавком стояв бармен. То був негр.

— По скляночці «Собачої голови»? — спитав індіанець.

— Гаразд, — відказав Йогі.

— Дві «Собачі голови», Брюсе, — звернувся індіанець до бармена.

Бармен пирхнув.

— Чого ти смієшся, Брюсе?

Негр зайшовся тоненьким смішком.

— Я ж так і знав, пане-хазяїне Червоний Собака, — проказав він нарешті.— Ви завжди замовляєте «Собачу голову».

— Він у нас веселун, — мовив індіанець до Йогі.— Дозвольте відрекомендуватися. Мене звуть Червоний Собака.

— Моє прізвище Джонсон, — сказав Йогі.— Йогі Джонсон.

— О, ми всі добре знаємо, як вас звуть, містере Джонсон, — усміхнувся Червоний Собака. — Дозвольте познайомити вас із моїми друзями — містером Сидячим Бугаєм, містером Отруєним Бізоном та ватагом Прудконогим Скунсом.

— Ім'я Сидячий Бугай я чув, — озвався Йогі, потискуючи руки новим знайомим.

— Ні, я не з тих Сидячих Бугаїв, — сказав містер Сидячий Бугай.

— Прадід ватага Прудконогого Скунса свого часу продав острів Манхеттен за кілька разків черепашкового намиста, — повідомив Червоний Собака.

— Дуже цікаво, — мовив Йогі.

— Для нашої родини те намисто було неабиякою коштовністю, — сумно посміхнувся Прудконогий Скунс.