Розділ «ВЕСНЯНІ ВОДИ»

— Нехай то буде ваш весільний подарунок, — погодилася немолода подавальниця. На очах її знову заблищали сльози.

— А тепер ходімо, — сказав Скріпс.

Немолода подавальниця вийшла з-за прилавка, і вони вдвох, узявшись за руки, ступили в темряву.

А в закусочній чорний кухар прочинив віконце й виглянув з кухні.

— Ти ба, пішли-таки, — усміхнувся він. — Згинули в ночі. От тобі й маєш…

І він тихенько зачинив віконце. Навіть його все те трохи вразило.

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ

За півгодини Скріпс О'Нейл і немолода подавальниця вернулися до закусочної як подружжя. У закусочній ніщо не змінилося. Той самий довгий прилавок, на ньому — сільниці, цукерниці, пляшки з підливами. Те саме віконце до кухні. За прилавком стояла підмінна подавальниця. То була гожа, повнотіла дівчина з веселим обличчям, одягнена в білий фартух. Коло прилавка сидів якийсь комівояжер і читав детройтську газету. Комівояжер їв біфштекс із смаженою картоплею. Зі Скріпсом і немолодою подавальницею сталося щось дивовижне: вони відчули голод їм захотілося їсти.

Немолода подавальниця дивиться на Скріпса. Скріпс дивиться на немолоду подавальницю. Комівояжер читає газету і час від часу присмачує картоплю томатною підливою. Друга подавальниця, Менді, стоїть за прилавком у свіжонакрохмаленому фартусі. Вікна вкриті памороззю. У закусочній тепло. Надворі холоднеча. Скріпсова пташина, вся скуйовджена, сидить на прилавку і чистить дзьобом пір'я.

— То ви повернулися? — мовила Менді, друга подавальниця. — А кухар сказав, щр ви згинули в ночі.

Немолода подавальниця глянула на Менді. Очі її яскріли, голос став спокійний і начебто глибший та дзвінкіший.

— Ми тепер чоловік і жінка, — приязно озвалася вона. — Оце щойно побралися… Ти що вечерятимеш, Скріпсе, любий?

— Не знаю, — відповів Скріпс. Йому було трохи ніяково. В душі ворушився невиразний неспокій.

— Мабуть, годі вже тобі їсти самі боби, любий, — сказала немолода подавальниця, тепер Скріпсова дружина.

Комівояжер підвів очі від газети. Скріпс завважив, що то детройтська «Ньюс». Добра газета.

— Добру газету ви читаєте, — мовив Скріпс до комівояжера.

— Еге ж, «Ньюс» — газета нічогенька, — озвався той. — Виходить, у вас тепер медовий місяць?

— Так, — відповів Скріпс, — ми тепер чоловік і жінка.

— Пречудова річ, атож, — промовив комівояжер. — Я й сам жонатий.

— Он як? — сказав Скріпс. — А мене дружина покинула. Це сталося в Манселоні.