Розділ «ВЕСНЯНІ ВОДИ»

— Я австралієць, — мовив він. — Сподіваюся, вам сподобається наше ремесло. — І пішов собі.

Робітник, якого звали Йогі Джонсон, одійшов од вікна.

— Будьмо знайомі,— сказав він.

То був кремезний, гарної будови чоловік. Людей такого типу можна зустріти майже всюди. Він мав вигляд неабиякого бувальця.

— Ваш десятник — перший австралієць, якого мені трапилось побачити, — озвався Скріпс.

— Та ніякий він не австралієць, — сказав Йогі.— Просто під час війни служив разом з австралійцями, то й досі забути не може.

— А ви були на війні? — запитав Скріпс.

— Так, — відповів Йогі Джонсон. — Я пішов перший із Каділлака.

— Певно, маєте що згадати.

— То була для мене добра наука, — підтвердив Йогі.— Ходімо, покажу вам наше господарство.

Він повів Скріпса по всій помповій фабриці. У фабричному приміщенні було похмуро, але тепло. Голі до пояса робітники величезними кліщами знімали з конвейєра помпи, відкидали непридатні, а справні ставили на другий конвейєр, що віз їх в охолоджувальну камеру. Інші робітники, здебільшого індіанці, весь одяг яких складався з шматини, обгорнутої навколо стегон, розбивали непридатні помпи молотами й зубилами, а потім переливали їх на сокири, ресори до фургонів, повзуни, форми для відливки куль — різноманітні побічні вироби великої фабрики. Як зауважив Йогі, тут нічого не пропадало марно. Декілька хлопців індіанців сиділи навпочіпки в кутку осторонь великого горна й, мугикаючи собі під ніс якусь стародавню племінну мелодію, робили з дрібних відходів литва леза до безпечних бритов.

— Вони працюють голі,— сказав Йогі,— а коли виходять звідси, їх обшукують. Часом вони примудряються сховати леза, щоб винести їх і продати.

— Певно, то чималий збиток для фабрики, — озвався Скріпс.

— Та ні,— відповів Йогі.— Доглядачі майже все відбирають.

В окремому приміщенні нагорі працювало двоє дідів. Йогі відчинив двері. Один старий зиркнув з-над окулярів у залізній оправі й насупився.

— Ви зробили протяг, — мовив він.

— Зачиніть двері,— невдоволено обізвався другий дідок тонким старечим голосом.

— Це наші майстри ручної роботи, — пояснив Йогі.— Вони роблять усі ті помпи, що йдуть на великі міжнародні конкурси. Може, пам'ятаєте наш «Незрівнянний водосмок», що здобув першість на помповому ярмарку в Італії, коли там убили Френкі Доусона?

— Я читав про це в газетах, — відказав Скріпс.

— Так от, того «Незрівнянного» зробив містер Борроу — онде він у кутку, — зробив сам, власними руками, — сказав Йогі.