Розділ «ВЕСНЯНІ ВОДИ»

Генрі Філдінг

РОЗДІЛ ШОСТИЙ

Скріпс О'Нейл почав шукати роботу. Атож, йому таки не завадить попрацювати своїми руками. Він пішов від закусочної назад повз перукарню Маккарті. До перукарні він не зайшов. Вигляд вона мала такий самий принадний, як раніш, але Скріпсові не терпілося знайти роботу. Він повернув за ріг перукарні й опинився на головній вулиці Петоскі. То була гарна широка вулиця, обабіч якої стояли кам'яні будинки. Вона привела Скріпса до тієї частини містечка, де була помпова фабрика. Біля входу він нерішуче спинився. А чи це таки помпова фабрика? Щоправда, робітники раз по раз виносили звідти помпи й ставили їх на сніг, а тоді поливали водою, щоб вони вкрилися крижаною кіркою, яка захищатиме їх від зимової негоди не гірше, ніж будь-яка фарба. Але чи справді це помпи? А може, все це облуда. Ті помпові ділки — хитрі бестії.

— Слухайте! — гукнув Скріпс до одного з робітників, що поливав водою новеньку, щойно винесену помпу, яка стояла на снігу, немов протестуючи проти такого поводження. — Це помпи?

— З часом будуть помпи, — сказав робітник.

Скріпс упевнився, що це таки помпова фабрика. Отже, ніхто його не морочив. Він підійшов до дверей. На них була табличка:

ВХІД ЗАБОРОНЕНО! ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ ВАС!

«А мене воно стосується?» — подумав Скріпс. Тоді постукав у двері і зайшов.

— Я хотів би поговорити з управителем, — мовив він, стоячи в півсутіні при вході.

Повз нього сновигали робітники з новими, ще не обробленими помпами на плечах. Вони щось мугикали собі під ніс. Важелі помп уперто смикалися в мовчазному протесті. На деяких помпах важелів не було. «Зрештою їм, мабуть, пощастило», — подумав Скріпс. До нього підійшов невисокий на зріст чоловік — міцно збитий, присадкуватий, з широкими плечима й похмурим обличчям.

— Ви хотіли бачити управителя?

— Так, сер.

— Я тут десятник. Моє слово — закон.

— А наймати й звільняти теж маєте право? — запитав Скріпс.

— Вільно можу й те, і те, — відказав десятник.

— Я хочу дістати роботу.

— Досвід маєте?

— У помповому ділі — ні.

— Гаразд, — сказав десятник. — Будете працювати відрядно. Гей, Йогі! — гукнув він одного з робітників, що стояв і дивився у вікно. — Покажи цьому новобранцеві, де йому приткнутись і як не заплутатися в цих нетрях.

Десятник пильно оглянув Скріпса з голови до ніг.