Розділ 2

– Розслабити м’язи?

– Саме це.

Артур позирнув на пиво.

– Що за життя? – пробурмотів він. – А може, світ завжди був трішки божевільним, тільки я цього не помічав?

– Не бери дурного в голову, – сказав Форд, – я спробую тобі дещо пояснити. Скільки років ми знайомі?

– Скільки років? – Артур замислився. – Ну, років із п’ять. Від сили – шість. А яке це зараз має значення?

– Велике, – сказав Форд. – Що б ти сказав, якби дізнався, що насправді я народився не в Гілдфорді, а на одній планеті неподалік зірки Бетельгейзе. Артур розгублено знизав плечима.

– Не знаю, – зізнався він, сьорбнувши пива. Форд зрозумів, що нічого не вдіє. Та й яке це зараз має значення? Якщо врахувати, що ось-ось настане кінець світу.

– Пий, – сказав він. – Кінець світу на носі, – додав мимохідь. Артур укотре обдарував відвідувачів ніяковою усмішкою. На відповідь вони насупились. Якийсь чоловік навіть махнув йому рукою: мовляв, нічого усміхатися до чужих людей, краще займайся своїми справами.

– Мабуть, в усьому винен четвер, – сказав собі Артур, похнюплено споглядаючи своє пиво. – По четвергах завжди зі мною щось діється.