Розділ 2

– Немає сенсу, – сказав він зрештою, знову відвертаючись до вікна.

– Невже, сер, ви втратили надію? – запитав бармен. – Ви думаєте, "Арсенал" не має шансів?

– Я цього не сказав, – відповів Форд байдуже, – просто наближається кінець світу.

– Так, звичайно, сер, я й забув, – сказав бармен, поглядаючи цього разу на Артура. – Для "Арсеналу" це був би вихід, га? Форд поглянув на бармена з щирим подивом.

– Далеко не найкращий.

– Тримайте шість кухлів, – сказав бармен, важко зітхаючи. Артур ніяково усміхнувся, ніби вибачався за Форда, і ще раз знизав плечима. Тоді повернувся до залу й ніяково посміхнувся нечисельним відвідувачам. Але ніхто з них не дослухався до розмови, тому ніхто як слід не оцінив його вибачень.

Їхній сусід за стойкою подивився на шість кухлів пива, миттю прикинув подумки свої шанси і заусміхався відданою п’яною усмішкою.

– Іди до біса, – Форд розкусив наміри п’янички і скорчив таку міну, від якої б серце пішло у п’яти навіть у Алголіанського Сонячного Тигра. – Вип’ємо все самі.

– Решту залиште собі, – Форд кинув на стойку п’ять фунтів.

– Як, з п’ятірки? Дякую, сер.

– У вас у запасі лише десять хвилин, щоб її витратити. Бармен вирішив на якийсь час зникнути.

– Форде, – озвався Артур, – коли ти, нарешті, поясниш, що діється?

– Пий, – сказав Форд. – Три кухлі твої.

– Три кухлі? У обід?

П’яничка всміхнувся й радісно закивав головою.

– Час – умовність. Обідній час – тим паче, – зазначив Форд.

– Глибока думка, – кивнув Артур, – може, надішлеш її в "Рідерс дайджест"? Там у них для таких висловлювань ціла сторінка.

– Пий.

– Усі три?

– Так, пиво розслаблює м’язи. Тобі це скоро знадобиться.