Розділ 6 Друзі

Вона зосереджено подивилася на мене, але не образливо, а на зразок «всяке може з людиною статися», і запитала:

— В тебе все гаразд?

Ось чому для поїздки в Порт-Анджелес я вибрала Джесику, а не Анжелу, — хоча Анжела мені завжди подобалася більше. Анжела була занадто чутлива.

— Не зовсім, — визнала я. — Але мені вже краще.

— Я дуже рада, — сказала вона. — Я вже скучила за тобою.

В цей час Лорен та Джесика повільно пройшли повз нас, і я почула, як Лорен голосно прошепотіла: «Яка радість, наша Белла повернулась!»

Анжела обернулась до них і закотила очі, а потім усміхнулась мені підбадьорливо. Я зітхнула. Здається, все почало налагоджуватися.

— Яке сьогодні число? — раптом поцікавилась я.

— Сьогодні дев’ятнадцятого січня.

— Гм…

— І що з того? — запитала Анжела.

— Вчора виповнився рівно рік, як я перевелася в нашу школу, — подумала я вголос.

— Відтоді майже нічого не змінилося, — пробурмотіла Анжела, дивлячись на Лорен та Джесику.

— Знаю, — погодилася я. — Щойно я подумала про те ж саме.