Розділ 6 Друзі

— Ні, ні, можеш їхати. Все одно ввечері до мене має прийти Гаррі. Ми разом дивитимемося матч.

— Може, Гаррі заїде по Біллі? — запропонувала я. Так можна позбутися ще одного свідка.

— Чудова ідея.

Не знаю, чи гра була просто приводом, щоб випхати мене з дому, але Чарлі здавався справді схвильованим. Поки я одягала дощовик, він уже телефонував Біллі. Я обережно поставила в кишеню плаща чекову книжку — так я почувалася набагато впевненіше, хоча мені ще не випадало нагоди нею скористатися.

Надворі лило як із відра. Довелося їхати повільніше, ніж хотілося; я майже нічого попереду не бачила. Та зрештою я дісталася будинку Джейкоба. Я ще не встигла заглушити мотор, як двері дому розчинилися навстіж, і назустріч мені вибіг Джейкоб із величезним чорним парасолем.

Він тримав його над моєю головою, поки я вилазила з машини.

— Дзвонив Чарлі — сказав, що ти уже виїхала, — пояснив Джейкоб, усміхаючись.

Без жодних зусиль, навіть не усвідомлюючи цього, я усміхнулася йому у відповідь. Незважаючи на крижані краплі дощу, що стікали по моїх щоках, на мене нахлинуло дивне почуття вдячності.

— Привіт, Джейкобе.

— Гарна ідея — запросити Біллі.

Він підняв руку, щоб дати мені п’ять. І засміявся — так високо мені довелося підстрибнути, щоб поцілити в його долоню.

Через кілька хвилин Гаррі заїхав по Біллі, як я й пропонувала. Джейкоб показав мені свою маленьку кімнату, поки всі роз’їжджалися.

— То що робитимемо тепер, містере Гудренч?[4] — запитала я, щойно за спиною Біллі зачинилися двері.

Джейкоб витягнув із кишені складений у кілька разів папірець і розгорнув його.

— Спершу сходимо на сміттєзвалище, може, нам поталанить і ми щось знайдемо там. Бо ремонт може влетіти нам у копієчку, — попередив він. — Треба вельми постаратися, щоб ці мотоцикли знову завелися.

На моєму обличчі не промайнуло хвилювання, тож він продовжив:

— Я маю на увазі, що це може коштувати більше ста доларів.

Я витягнула з кишені чекову книжку, трохи помахала нею і сказала, дивлячись йому в очі:

— Жодних проблем. Це був дуже дивний день. Я була цілком задоволена собою.

Навіть на звалищі під зливою та по коліна в болоті я раділа кожній миті життя. Спочатку мені здавалося, що то був післяшоковий стан, та в будь-якому разі таке пояснення занадто малоймовірне.