Розділ 24 Голосування

— Чудово, — мовила я коротко. Чарлі гойднувся на п’ятках.

— О, — йому знадобилася секунда, щоб оволодіти собою, від подиву він голосно видихнув. — Я гадав, ти зі мною сперечатимешся.

— Ні, — я подивилася йому в очі. — Я мала на увазі: «Чудово, я виїду від тебе».

Його очі округлилися; обличчя набрало червонувато-брунатного відтінку. Я мало не змінила рішення, бо розхвилювалася за його здоров’я. Він був не надто молодший, ніж Гаррі…

— Тату, я не хочу переїжджати від тебе, — сказала я спокійніше. — Я люблю тебе. Я знаю, що ти хвилюєшся за мене, але ти повинен мені довіряти. І ти маєш змінити своє ставлення до Едварда, якщо хочеш, щоб я залишилася. Ти хочеш, щоб я жила тут, чи ні?

— Це не чесно, Белло. Ти ж знаєш, що я хочу, щоб ти залишилася.

— Тоді будь увічливим з Едвардом, тому що він буде там, де і я, — мовила я впевнено. Переконання, що Едвард мене кохає, було досі дуже сильним.

— Тільки не в моєму домі, — гаркнув Чарлі. Я важко зітхнула.

— Бачиш, я не збираюся ставити тобі ніяких інших ультиматумів, принаймні не сьогодні ввечері — чи, мабуть, сьогодні вранці. Просто обміркуй усе протягом кількох днів, гаразд? Але май на увазі, що ми з Едвардом — одне ціле.

— Белло…

— Обміркуй усе, — наполягала я. — А поки ти міркуватимеш, може, залишиш мене на деякий час саму? Мені й справді треба прийняти душ.

На обличчі Чарлі виступили дивні фіолетові плями, але він пішов, голосно грюкнувши дверима. Я чула, як злісно він тупає сходами.

Я скинула покривало, а Едвард уже був тут. Він сидів у кріслі-гойдалці, наче й не виходив.

— Вибач за все, — прошепотіла я.

— Нічого, я заслуговую набагато гіршого, — пробурмотів він. — Не варто сваритися з Чарлі через мене, будь ласка.

— Не хвилюйся через це, — мовила я й зібрала чисті речі, щоб узяти їх із собою у ванну. — Я сваритимуся з ним стільки, скільки знадобиться, й ані крапельки більше. Чи ти просто намагаєшся сказати, що мені нікуди йти? — я широко розплющила очі, вдаючи тривогу.

— Ти переїхала б у дім, повний вурдалаків?

— Мабуть, для такої як я це — найбезпечніше місце. Окрім того… — я усміхнулася. — Якщо Чарлі мене вижене, то немає сенсу чекати до закінчення школи, правда?

Едвардові щелепи напружилися.

— Ти так прагнеш вічного прокляття, — пробурмотів він.