Розділ 23 Правда

— Полювання було невдалим, — відповів Едвард, збентежено вивчаючи моє перекошене обличчя. — Але наступного разу в мене все вийде. Вона більше не отруюватиме чистого повітря, вдихаючи й видихаючи його.

— Це… навіть не обговорюється, — вичавила я насилу. Це ж божевілля. Навіть якщо Еммет і Джаспер полюватимуть разом з Едвардом. Навіть якщо вони йому допомагатимуть. Це ще гірше, ніж те, що я уявляла собі раніше: Джейкоб Блек стоїть навпроти зловісної хитрої Вікторії. Я не могла уявити Едварда на Джейковому місці, навіть незважаючи на те, що він був набагато витриваліший, ніж мій напівлюдський найкращий друг.

— Для неї вже все скінчено. Можливо, я не зміг упоратися з нею раніше, але зараз…

Я знову його перебила, силкуючись, щоб мій голос звучав спокійно.

— Хіба ти щойно не пообіцяв, що не покинеш мене? — запитала я, насилу вимовивши ці слова й не дозволяючи їм осісти в моєму серці. — Це трохи не в’яжеться з продовженням вистежування, чи не так?

Він насупився. З його грудей вихопилося тихе гарчання.

— Я дотримаю слова, Белло. Але Вікторія, — рявкнув він голосніше, — помре. І то скоро.

— Давай не поспішатимемо, — мовила я, намагаючись приховати паніку. — Можливо, вона більше не повернеться. Можливо, Джейкова зграя її відлякала. Зараз і справді немає причини вирушати на її пошуки. Крім того, Вікторія — це не найгірша моя проблема.

Очі Едварда звузилися, але він кивнув.

— Це правда. Твоя проблема — вовкулаки. Я пирхнула.

— Я говорила не про Джейкоба. Моя проблема набагато гірша, ніж жменька вовків-підлітків, які самі шукають проблем на свою голову.

Едвард мав такий вигляд, наче збирався щось сказати, а тоді передумав. Його зуби міцно зціпилися, й він процідив крізь них:

— Справді? Тоді в чому твоя найбільша проблема? Що може бути ще гіршим за повернення Вікторії?

— Ну, можливо, це друге після Вікторії, — підстрахувалася я.

— Гаразд, — погодився він, у його очах з’явилася підозра.

Я замовкла. Я не була впевнена, що зможу вимовити це ім’я вголос.

— Є дехто інший, хто мене шукатиме, — нагадала я йому пошепки.

Він зітхнув, але реакція не була такою сильною, як я сподівалася.

— Отже, Волтурі в тебе аж на другому місці?

— Здається, тебе це не дуже засмутило, — зауважила я.