Розділ «Частина II Лабіринти пам’яті»

— Авжеж, звісно… — промимрив Бубланський.

— Отож-то і є, — вів далі Єркер. — І хоч про викрадення в звичайному розумінні не йдеться, — навіть якщо все зроблено з добрих намірів, — потенційна небезпека для хлопчика все одно величезна. З погляду психології йому, мабуть, надзвичайно шкідливо почуватися втікачем після того, що з ним сталося.

— Так, так, — погодився Бубланський. — Але питання все-таки в тому, що нам робити з наявною інформацією?

— Тут я згоден з Куртом. Треба оприлюднити її ім’я разом з фотографією. Це може навести нас на слід.

— Твоя, мабуть, правда, — сказав Бубланський. — Та водночас це може допомогти злочинцям. Ми маємо виходити з того, що вбивці не припинили полювати на хлопчика. Навпаки. До того ж ми й найменшого уявлення не маємо про зв’язок між хлопчиком і Саландер. І не знаємо, які підказки її ім’я може дати злочинцям. Я не впевнений, що ми, оприлюднивши в ЗМІ ці деталі, захистимо хлопчика.

— А чи захистимо ми його, замовчавши все? Цього ми теж не знаємо, — заперечив Голмберґ. — Щоб робити такі висновки, нам бракує багатьох фрагментів мозаїки. Наприклад, чи працює Саландер на когось, чи вона має власний план щодо хлопчика, чи хоче тільки захистити його?

— І як вона могла довідатися, що хлопчик вийде з Торкелом Лінденом з дверей на Свеавеґені саме в той час? — докинув Курт Свенссон.

— Вона могла опинитися там випадково.

— Це малоймовірно.

— Правда часто видається малоймовірною, — заперечив Бубланський. — Така вже відмітна риса правди. Але я згоден: навряд чи Саландер з’явилася там випадково, з огляду на обставини.

— Зокрема, на те, що Мікаел Блумквіст теж знав, що там щось має статися, — докинула Аманда Флуд.

— Між Блумквістом і Саландер точно є якийсь зв’язок, — підхопив Голмберґ.

— Це правда.

— Мікаел Блумквіст знав, що хлопчик перебуває в медичному центрі «Одін», чи не так?

— Йому про це розповіла Ганна Балдер, — сказав Бубланський. — Вона, як ви розумієте, тепер почувається не дуже добре. Я щойно мав з нею довгу розмову. Але пояснити те, що Блумквіст знав, коли хлопчика й Торкела Ліндена виманять на вулицю, не можна нічим.

— Чи не міг він мати доступ до комп’ютерів «Одіна»? — задумливо спитала Аманда Флуд.

— Не можу собі уявити Мікаела Блумквіста в ролі гакера, — сказала Соня Мудіґ.

— А Саландер? — поцікавився Єркер Голмберґ. — Що ми про неї, власне, знаємо? Ми маємо на неї величезне досьє. Та коли ми спілкувалися з нею востаннє, вона здивувала нас з усякого погляду. Можливо, зовнішній бік затуманює нам очі й тепер.

— Я згоден, — погодився Курт Свенссон. — У нас забагато знаків питання.

— У нас і справді майже самі знаки питання. І якраз тому нам слід діяти відповідно до інструкцій, — підсумував Єркер Голмберг.