Розділ «ДОДАТКИ»

Усю весну провели вони разом у лісах Лотлорієну, поки не настав час Араґорнові від'їжджати. Увечері, вдень літнього сонцестояння, Араґорн, син Араторна, й Арвен, донька Елронда, піднялися на прекрасний пагорб Керін-Амрот, що височіє посеред тієї землі, й там босоніж блукали по нев'янучій траві, засіяній квітами еланору та ніфредилу. Вони дивилися з вершини пагорба на схід, Тінь, і на захід, Сутінки, і присяглись одне одному в коханні, і були щасливі.

Арвен сказала:

— Тінь густішає, та серце моє радіє; бо ти, Естелю, будеш серед великих, чия мужність знищить її.

Та Араґорн відповів:

— На жаль, я не можу цього передбачити, і спосіб, у який це станеться, прихований від мене. Та якщо сподіваєшся ти, то сподіваюсь і я. Цю Тінь я ненавиджу. Але і Сутінки, володарко, також не для мене, адже я смертний, і якщо ти, Вечірня Зоре, залишишся зі мною, тобі теж доведеться зректися Сутінків.

А вона стояла тиха, немов біле деревце, дивлячись на захід, і нарешті промовила:

— Я залишуся з тобою, дунадане, й відвернуся від Сутінків. Але там земля мого народу, там споконвічний дім моїх родичів.

Вона дуже любила свого батька.

Коли Елронд довідався про вибір його доньки, він промовчав, хоча серце його сповнилося болю й відчуло, що долю, якої воно давно боялося, витримати нелегко. Та коли Араґорн знову приїхав до Рівендолу, він покликав його до себе і сказав:

— Сину мій, настають роки, коли надія згасає, і я не бачу, що трапиться далі. І тепер тінь пролягла між нами. Можливо, призначено так, що через мою втрату відновиться королівська влада людей. І тому, хоч і люблю тебе, я кажу тобі: Арвен Ундоміель не відмовиться від права ельфів заради чогось меншого. Вона не стане нареченою чоловіка, нижчого за короля Ґондору й Арнору. Мені ж навіть ваша перемога принесе тільки печаль і розлуку, а тобі — радість на певний час. На жаль, мій сину! Я боюся, що Фатум людей видасться надто суворим для Арвен.

До цієї розмови вони вже не повертались; Араґорн знову вирушив до небезпек і важкої праці. Тим часом світ потемнішав і жах упав на Середзем'я, і поки міць Саурона зростала, а Барад-дур ставав особливо сильним, Арвен залишалась у Рівендолі, й коли Араґорн був далеко, вона подумки оберігала його; і, зберігаючи надію, вона власноруч вишила величний королівський прапор, який міг підняти лише той, хто претендував на владу над нуменорцями та на спадок Еленділа.

Через кілька років Ґілраєн залишила Елронда, повернулася до свого народу в Еріадор і жила там сама; і сина вона тепер бачила рідко, бо він проводив багато років у далеких країнах. Одного разу, коли Араґорн повернувся з Півночі, то приїхав до неї, і вона сказала йому перед розлукою:

— Естелю, сину мій, це наше останнє прощання. Турботи зістарили мене передчасно навіть для жінки з народу простих людей; і тепер, коли темрява знову збирається над Середзем'ям, я не маю сили їй протистояти. Невдовзі я покину цю землю.

Араґорн намагався заспокоїти її і сказав:

— Однак після темряви настане світанок; і тоді ти зустрінеш його та зрадієш.

Але вона тільки відповіла рядком із пісні:

Онен і-Естель едайн, у-хебін естель анім[21], —

і Араґорн пішов геть із важким серцем. Ґілраєн померла перед початком весни.

Так роки наближалися до Війни за Перстень; про неї багато написано в іншому місці: як знайшовся непередбачений спосіб, із допомогою якого могутність Саурона можна було подолати, і як здійснилися безнадійні сподівання. І сталося так, що в годину поразки Араґорн приплив із-за моря та розгорнув прапор Арвен у битві на Полях Пеленнору, і того дня його вперше вітали як короля. І врешті-решт, коли все це здійснилося, він отримав спадщину його предків — корону Ґондору та скіпетр Арнору; а в день літнього сонцестояння в той рік Падіння Саурона він отримав руку Арвен Ундоміель, і вони одружились у Місті королів.

Третя Епоха, отже, закінчилася перемогою та надією; і найпечальнішим у цій Епосі було розставання Елронда й Арвен, бо розлучали їх і Море, і доля до самого кінця світу. Коли Великий Перстень був знищений, а Три також були позбавлені їхньої сили, Елронд, уже стомлений, залишив Середзем'я, щоби ніколи не повернутися. Та Арвен стала смертною жінкою, однак померти їй не судилося, поки вона не втратить усе, що здобула.