Розділ «ПОВЕРНЕННЯ КОРОЛЯ»

— Тут непогана кам'яна кладка, — сказав Ґімлі, глянувши на стіни, — та подекуди не надто добра, і бруківку могли би вимостити краще. Коли Араґорн зійде на престол, я запропоную йому послуги наших майстрів із-під Гори, і ми відбудуємо йому гідне місто.

— Садів їм тут бракує, — сказав Леґолас. — Сам лише мертвий камінь, живої зелені майже немає. Якщо Араґорн зійде на престол, лісовий народ достачить йому співучих птахів і вічнозелені дерева.

Нарешті вони прийшли до князя Імрагіла, і Леґолас глянув на нього, і низько вклонився; бо розпізнав у ньому нащадка ельфів.

— Вітаю тебе, правителю! — сказав він. — Давним-давно нащадки Німродель залишили ліси Лорієну, та, виявляється, не всі вони відпливли від Амротської гавані на захід за Море.

— Таке оповідають легенди нашого краю, — відповів князь, — однак із незапам'ятних часів не з'являвся у нас ніхто з прекрасного народу. І я дивуюся з цієї появи в пору війни та смутку. Що привело тебе сюди?

— Я один із Дев'ятьох Товаришів, котрі вирушили з Імладрісу разом із Мітрандіром, — сказав Леґолас. — І сюди я прибув із цим гномом, моїм другом, у загоні Араґорна. Тепер ми хотіли би побачити наших друзів, Меріадока та Переґріна, які, як нам сказали, перебувають під твоєю опікою.

— Ви знайдете їх у Домі Цілителів, і я проведу вас туди, — сказав Імрагіл.

— Досить буде, якщо ти пошлеш із нами провідника, правителю, — відповів Леґолас. — Бо Араґорн просив передати тобі, що цього разу він не бажає з'являтись у Місті. Однак потрібно негайно провести нараду капітанів, і він просить тебе й Еомера Роганського якомога швидше зійти до його намету. Мітрандір уже там.

— Ми прийдемо, — відповів Імрагіл, і вони ґречно розкланялися.

— Прекрасний правитель і видатний капітан, — сказав Леґолас. — Якщо в Ґондорі є такі люди тепер, у дні згасання, то який же він був у дні розквіту.

— І справді, добра кладка у старіших, перших будівлях, — сказав Ґімлі. — Так завжди у справах людей: навесні їм заважають заморозки, влітку — посуха, і вони ніколи не виконують обіцяне.

— Зате зерна їхні не втрачають силу, — сказав Леґолас. — Вони будуть лежати в поросі та гнитимуть, аби потім знову прорости там, де цього і не чекали. Справи людей переживуть нас, Ґімлі!

— Однак, урешті-решт, усе зводиться до нездійснених можливостей, — сказав Ґімлі.

— На це ельфи відповіді не знають, — сказав Леґолас.

З'явився посланець князя і повів їх до Дому Цілителів; і там у саду вони знайшли своїх друзів, і радісною була їхня зустріч. Вони трохи погуляли, втішаючись недовгим відпочинком і спокоєм ранку, на верхньому, вітряному колі Міста. Коли Мері втомився, вони пішли і посідали на стіні біля зеленого лугу Дому Цілителів; унизу, виблискуючи на сонці, плив на південь Андуїн і губився, навіть для гострого зору Леґоласа, у просторих рівнинах і зеленкуватій паволоці Лебенніну та Південного Ітілієну.

І тепер Леґолас замовк, поки інші розмовляли, і, глянувши проти сонця, помітив над Рікою білих чайок.

— Подивіться! — вигукнув він. — Морські чайки! Вони летять рікою вгору. Дивують вони мене і непокоять. Уперше в житті я побачив їх у Пеларґірі, я чув, як вони квилили в небі, коли ми готувалися до бою за кораблі. Тоді я завмер, забувши про війну в Середзем'ї; їхні жалібні голоси нагадали мені про Море. Море! На жаль, я так і не побачив його! Та глибоко в серцях ельфів дрімає туга за Морем, і небезпечно її роз'ятрювати. Через тих чайок не знати мені тепер спокою ні під буком, ні під в'язом.

— Та що ти кажеш! — мовив Ґімлі. — Нам іще стільки всього належить зробити і стільки побачити в Середзем'ї. Якщо весь прекрасний народ потягнеться до Гаваней, безрадісним стане світ для тих, хто приречений залишитися.

— Безрадісним і нудним! — додав Мері. — Не треба тобі до Гаваней, Леґоласе. Тут завжди знайдуться різні істоти, великі чи малі, чи навіть такі мудрі гноми, як Ґімлі, котрим ти будеш потрібен. Принаймні я на це сподіваюся. Втім, інколи мені здається, що найгірше в цій війні ще попереду. Як хочеться, щоб усе закінчилось, і закінчилося добре!

— Припини скиглити! — втрутився Піпін. — Сонце світить, ми тут усі разом, принаймні якийсь день-два. Поговорімо краще про нас. Починай, Ґімлі! Ви з Леґоласом уже сотню разів згадували про вашу дивну подорож із Бурлакою, але так нічого і не розповіли.