Розділ «БРАТСТВО ПЕРСНЯ»

Кількома ударами весла Фродо повернув човен назад до берега, і Сем зміг видертися на сухе, мокрий, мов водяний щур. Фродо зняв Перстень і ступив на берег.

— З усіх прикростей ти, Семе, найгірша! — сказав він.

— Ох, пане Фродо, це жорстоко! — сказав Сем, тремтячи. — Це жорстоко — ось так намагатися піти без мене. От якби я не здогадався, де би ви зараз були?

— Спокійно плив би своїм шляхом.

— Спокійно! — вигукнув Сем. — Сам-один і без моєї допомоги? Я би цього не пережив, і мені був би кінець.

— Буде тобі кінець, Семе, якщо підеш зі мною, — сказав Фродо, — а я би цього не пережив.

— Без вас мені точно буде кінець, — сказав Сем.

— Але я йду до Мордору.

— Я вже це знаю, пане Фродо. Звісно, що туди йдете. А я йду з вами.

— Слухай, Семе, — сказав Фродо, — не затримуй мене! Сюди будь-якої миті повернуться всі решта. Якщо мене тут застануть, доведеться сперечатись і пояснювати, і я вже не матиму ні відваги, ні нагоди покинути всіх. А я мушу йти негайно. Це — єдиний вихід.

— Певно, що так, — погодився Сем. — Але не самі. Я також іду, або ніхто не йде. Бо я дірки в усіх човнах попробиваю!

Фродо розсміявся. Несподівано радість і тепло огорнули його серце.

— Одного залиш! — сказав він. — Нам він знадобиться. Але ти ж не підеш так — без речей, без харчу?

— Хвильку зачекайте, і я все принесу! — вигукнув Сем із запалом. — У мене все готове. Я знав, що ми сьогодні вирушимо.

Він прожогом кинувся до табору, витяг свою торбу з купи речей, яку навалив Фродо, коли розвантажував човен, прихопив ковдру про запас, кілька пакунків із харчами і побіг назад.

— Ти зіпсував увесь мій план! — сказав Фродо. — І ніяк я від тебе не втечу! Та я радий, Семе. Не можу навіть висловити, який я радий. Сідай! Від самого початку було зрозуміло, що ми підемо разом. І підемо, а решта нехай шукає безпечної дороги! Бурлака їм допоможе. І мабуть, ми з ними вже не побачимось.

— А може, й побачимося, пане Фродо. Може, побачимося.

Отак Фродо та Сем вирушили вдвох виконувати останнє завдання. Фродо відгріб від берега, й Ріка швидко понесла їх геть західним рукавом, повз насуплені скелі Тол-Брандіру. Гучніше заревів великий водоспад. Навіть із допомогою Сема було нелегко спрямувати човен напереріз течії до південного краю острова і далі на схід до протилежного берега.

Нарешті вони знову висадилися біля південних схилів Амон-Ло. Знайшовши пологий берег, вони затягли човен далеко від води і якомога старанніше заховали за великим валуном. Тоді, закинувши за плечі торби, пішли вперед, виглядаючи стежку, яка провела би їх через сірі пагорби Емін-Муїлу вниз до Землі Тіні.