Розділ «БРАТСТВО ПЕРСНЯ»

і срібне сонце, і туман,

і моїх років дим.

Сиджу собі коло вогню

і думаю таке:

який без мене буде світ,

життя — п'янке, гірке?

А скільки ще такого тут,

ного не бачив я:

таж щовесни нова трава

й інакше ластів'я!

Сиджу собі коло вогню

і думаю про тих,

хто вже відбув своє давно,

а хто ще жить не встиг.

Отак сиджу я і сную

думки про давнину,

та чую кроки за вікном

і бесіду гучну.

Був холодний сірий день кінця грудня. Східний вітер струменів крізь голе гілля дерев і шумів у темних соснах на пагорбах. Угорі бігли кошлаті хмари, темні та низькі. Коли опускалися безрадісні тіні раннього надвечір'я, загін приготувався вирушати. Чекали темряви, бо Елронд порадив їм якомога частіше подорожувати під прихистком ночі, аж поки не відійдуть далеко від Рівендолу.

— Бійтеся численних очей слуг Саурона, — сказав він. — Я не сумніваюся, що новина про поразку Вершників уже дійшла до нього, і його переповнює гнів. Невдовзі його шпигуни, двоногі та крилаті, доберуться до північних земель. Навіть неба над головою побоюйтеся на своєму шляху.