Розділ 9 Втручається Уна

Панна Корнелія втупилася в неї.

— Я? Взяти Мері Ванс? Тобто… назовсім?

— Так… назовсім… на виховання, — відказала Уна, сміливіше опісля того, як перший найважчий крок лишився позаду. — Будь ласка, пані Еліот! Мері не хоче вертатися до сиротинцю й тяжко плаче ночами. Вона боїться, що її знову віддадуть комусь лихому. А вона така вправна — усе може зробити. Я знаю, ви не пошкодуєте, якщо візьмете Мері.

— Я ніколи не думала про це, — безпорадно озвалася панна Корнелія.

— Будь ласка, подумайте, — мовила Уна.

— Але, рибонько, мені не треба помічниці. Я сама ще здатна поратися в домі. А якби й знадобилася допомога, я не брала би для того дівчинки із сиротинцю.

Світло згасло в Униних очах. Вуста її затремтіли. Вона скулилася на дзиґлику — маленька розчарована фігурка — і заридала.

— Не плач, рибонько… не плач! — вигукнула засмучена панна Корнелія, що їй нестерпно було скривдити дитину. — Я не кажу, що відмовляюся взяти Мері. Але це така несподівана думка… я геть спантеличилася… Я мушу обміркувати її.

— Мері дуже вправна, — повторила Уна.

— Гм! Це я вже чула. А ще чула, що вона лається. Це правда?

— Я не пригадую, щоб Мері лаялася насправжки, — знічено пролебеділа Уна. — Але, боюся, вона могла б вилаятися.

— Не сумніваюся. Вона завжди каже правду?

— Мабуть, так… Мері обманює тільки тоді, коли боїться, що її битимуть.

— І ти просиш мене взяти її до себе!

— Хтось повинен узяти її, — схлипнула Уна. — Хтось мусить подбати про неї, пані Еліот!

— Це правда. Певно, такий обов’язок судився мені Провидінням, — зітхнула панна Корнелія. — Та спершу я маю порадитися з паном Еліотом, тож не кажімо про це нікому. З’їж іще пампушку, рибонько.

Уна з’їла — цього разу жвавіше й охочіше.

— Я дуже люблю пампушки, — проказала вона. — Тітка Марта ніколи їх не пече. А панна Сьюзен з Інглсайду пече, і часто дає нам цілий таріль із собою в Долину Райдуг. А знаєте, пані Еліот, що я роблю, коли хочу пампушку, а взяти її нема де?

— Не знаю, рибонько. Що?

— Беру мамину кулінарну книжку й читаю рецепт пампушок та інших страв теж. Вони дуже смачно звучать. Я так роблю, коли голодна… коли на вечерю в нас лише «тотожність». Тоді я читаю рецепти смаженої курятини й запеченої гуски. Мама вміла готувати всі ці смачнючі страви.