Розділ 2 Гленські чутки

— Ніхто не мав у тім жодного сумніву, — утішено заявила панна Корнелія.

— А старий добрий Острів Принца Едварда — найкраща з її провінцій, а Чотири Вітри — найкраще місце на ньому, — усміхнулася Енн, зачаровано споглядаючи захід сонця над гаванню, пагорбами й затокою, і вказуючи на них плавним помахом руки. — Ніде в Європі я не бачила нічого прекраснішого. Як швидко промайнув час! Діти так засмутяться, що не зустрілися з вами.

— Хай вони швидше приходять до мене в гості. Скажіть їм, що таріль із пончиками завжди чекає на них.

— О, за вечерею вони вже планували виправу до вас. Невдовзі діти прийдуть, але спершу мусять як слід надолужити все пропущене в школі. А двійнята цього року братимуть уроки музики.

— Надіюся, не в методистської паніматки? — занепокоїлася панна Корнелія.

— Ні, у Розмарі Вест. Я вже домовилася з нею вчора. Вона дуже вродлива дівчина.

— Так, Розмарі непогано тримається, хоча вже й не юнка.

— Про мене, вона чарівна, хоч я ніколи не могла познайомитися з нею ближче. Їхній дім так далеко стоїть від села, і вона, окрім церкви, ніде не буває.

— Люди люблять Розмарі Вест, хоч і не можуть її збагнути, — мовила панна Корнелія, мимохіть висловлюючи комплімент чарівній Розмарі. — Еллен завжди тримала її під закаблуком — утискала, проте й потурала багатьом сестриним примхам. Розмарі колись була заручена — з молодим Мартіном Крофордом. Його корабель розбився на Островах Мадлен і вся команда потонула. Розмарі тоді мала сімнадцять років — зовсім дитя — але після того вже не оговталася. Коли мати вмерла, вони з Еллен лишилися самі на світі. До англіканської церкви в Лобриджі їм зрідка вдається поїхати, а Еллен, як я розумію, проти того, щоб часто ходити до пресвітеріан. Хоча до методистів, дякувати Богу, вона взагалі не ходить. Еллен і Розмарі доволі заможні, тож Розмарі не має потреби давати уроки музики для заробітку — вона просто любить учителювати. Вони, до речі, дальні родички Леслі. А ви не знаєте, Форди приїдуть цього літа в Чотири Вітри?

— Ні. Вони збираються на рік до Японії — там відбувається дія нового роману Оуена. Це вперше, відколи ми оселилися в Інглсайді, любий Дім Мрії проведе літо на самоті.

— Оуен Форд міг би знайти собі годящу тему для твору в Канаді, замість тягти дружину й невинних дітей у поганську країну, таку як Японія, — буркнула панна Корнелія. — Найкращий його роман — «Книга життя капітана Джима», а сюжет для нього він відшукав тут, у Чотирьох Вітрах.

— То ж капітан Джим надав йому матеріал — а він зібрав його по всьому світі. Та, як на мене, усі Оуенові книжки дуже добрі.

— Еге ж, вони некепські. Я постановила собі читати все, що він напише, хоч і вважаю, Енн, рибонько, що романи — то нечестива справа. А про цей задум із Японією я скажу йому все, що думаю, повірте мені. Невже він хоче, щоб Кеннет і Персіс навернулися в поганство?

І з цим риторичним висновком панна Корнелія рушила геть. Сьюзен подалася вкладати Ріллу, а Енн сиділа на ґанку, доки в небі замерехтіли зорі, і снувала невпинні, щасливі мрії, укотре відкриваючи для себе сріблисту розкіш місячного сяйва понад гаванню Чотирьох Вітрів.