Розділ «Частина III»

— І як це, по-твоєму, вплине на грошовий ринок?

— Гадаю, на бізнесі це позначиться сприятливо,— відповів він безпристрасно.— Якщо рід не уривається — як в цьому разі, коли є такі Радживи[113], то вбивство сприяє бізнесу.

— Але ж будуть заворушення. Кажуть, цілі загони ганяються за сикхами. Дорогою сюди я бачив демонстрацію.

— Так, я теж бачив її,— сказав він, обернувшись до мене. У його темних, майже чорних очах мерехтіла навмисна і вперта байдужість.— І навіть це корисно для бізнесу. Що більше буде заворушень і що більше уб’ють людей, то вищий буде попит на долари. Завтра уранці ми піднімемо ставки.

— Але дороги можуть бути заблоковані. Якщо всюди будуть натовпи і заворушення, то їздити містом буде непросто.

— Я заїду по тебе о сьомій ранку, ми поїдемо до Раджубгая,— сказав він, маючи на увазі Раджу, який завідував підпільною бухгалтерією мафії, розташованою поблизу Форту.— Мене демонстранти не зупинять. Я проб’юся. Які у тебе плани на сьогодні?

— Потому як ми зберемо гроші?

— Так. У тебе знайдеться час?

— Так, звісно. Що я повинен зробити?

— Я вийду, а ти залишайся в машині,— відповів він, відкинувшись на спинку сидіння і стомлено позіхнувши.— Треба об’їхати всіх наших хлопців і переказати їм, щоб завтра з самого ранку вони були у Раджубгая. Якщо виникнуть серйозні проблеми, нам потрібні будуть всі наші люди.

— О’кей. А тобі треба відіспатися, Халеде. Ти такий зморений!

— Авжеж, напевно, я так і зроблю. Найближчими днями буде не до сну.

Він заплющив очі й розслабився, голова його хилиталася в такт руху авта. Проте майже відразу ж він знову розплющив очі і випростався.

— Слухай, чим це ти пахнеш? Це крем після гоління? Якось я потрапив у газову атаку, але тоді пахло краще.

— Ох, не питай! — відповів я, зціпивши зуби, щоб не засміятися, і потер пляму на сорочці, залишену парфумами Прабакера.

Халед зареготався і почав вдивлятися в темну ніч, що запала над морською гладінню.

Життя деколи зводить нас із людьми, дивлячись на яких, ми бачимо, що й ми могли б стати такими, але, слава Богу, не стали,— п’яницями, неробами, зрадниками, індивідами з безжалісною душею або наповненим ненавистю серцем. Але для збереження рівноваги в світі доля часто примушує нас жаліти або навіть любити цих людей. І ми не можемо зневажати того, кого ми щиро жаліємо, або триматися осторонь від того, кого любимо. Сидячи поряд з Халедом у таксі, я усвідомлював, що люблю в нім чесність і непохитність і жалію за ненависть, яка робила його слабким. І його обличчя, що відбивалося на склі, коли ми поринали в темряву, було позначене долею і сяяло, як і обличчя приречених і оточених ореолом святих на старовинних полотнах.

Розділ 23

— У всьому світі в будь-якому суспільстві люди підходять до проблеми правосуддя однаково! — заявив мені мій бос і наставник Абдель Хадер Хан, коли я відпрацював у нього півроку.— Наші закони, розслідування і суди основне своє завдання вбачають у тому, щоб з’ясувати, наскільки злочинним є той чи той гріх, замість з’ясовувати, наскільки гріховним є той чи той злочин.

Ми сиділи в ресторані «Саураб» і їли масала доса, млинці з рисового борошна зі спеціями,— вважалося, що тут їх готували краще, ніж в інших бомбейських ресторанах, а їх було понад п’ять тисяч. Попри це — а може, й через це,— «Саураб» відвідувало небагато людей. Його назва не фігурувала в туристських путівниках і колонках світських новин. Це був ресторан для робочого люду, тож ціни були невисокі, а внутрішнє опорядження суто функціональне. Втім, усе тут сяяло чистотою, а млинці приправляли багатим і чудовим букетом спецій, якого не можна було знайти у всьому місті.