Розділ «Частина III»

Отже, в цьому ми не дуже відрізнялися один від одного.

Я ще не охолов од всіх цих перипетій, коли наступного ранку, провівши тих негрів у аеропорт, попрямував до «Леопольда», щоб повернути Дідьє невикористаний пістолет. Біля ресторану я зустрів Джоні Сигара, що чекав на мене. Гнів, змішаний з жалем, переповнював мене, і я насилу зосередився на тому, що він мені говорив.

— Дуже погана справа, Ліне. Ананд Рао убив Рафіка. Перерізав йому горло. Це вперше, Ліне.

Він мав на увазі, що досі жодного разу жоден з мешканців наших нетрищ не вбивав іншого. У селищі жило двадцять п’ять тисяч душ, вони сварилися, сперечалися і билися один з одним, але до вбивства справа ніколи не доходила. І, приголомшений цією звісткою, я раптом пригадав Маджида. Мені вдалося якось загнати думку про його вбивство в найдальший куточок свідомості й не згадувати про це останнім часом, а звістка про вбивство Рафіка випустила її на волю. Вбивство старого мисливця за золотом, одного з ватажків мафії — криваве вбивство, як назвав його Абдул Гані,— змішалося в моїй свідомості з кров’ю на руках Ананда. Ананд, чиє ім’я означає «щасливий», намагався поговорити зі мною того дня перед вбивством, звернувся до мене по допомогу — і не отримав її.

Я притиснув руки до обличчя, потім пригладив ними волосся. Вулиця навколо нас була гамірна і строката, як завжди. Публіка в «Леопольді» пила, балакала і сміялася, як завжди. Але в світі, де мешкали ми з Джоні, щось змінилося. Він втратив свою невинність, став не таким, як раніше. «Тепер усе буде по-іншому. Тепер усе буде по-іншому»,— калатало у мене в скронях.

А перед очима у мене промайнуло видіння — немов листівка, надіслана долею. Це було видіння смерті, безумства, страху. Проте воно було безформне, і я не міг розгледіти його як слід. І було неясно, чи то це відбувається зі мною, чи то десь поряд. Але це, загалом, не мало для мене значення. Сором, гнів на себе і жаль за тим, що запізнився, стирали грань поміж мною і довколишнім світом. Я моргнув очима, щоб відігнати видиво, прокашлявся і занурився у царство музики, сміху і світла.