Розділ «Маленький зелений бог агонії»

— Це велика таємниця.

І чудове виправдання.

— Можливо, нерозв’язна.

Особливо якщо і не намагаєшся.

— Ліки більше не діють, і лікарі не здатні мені допомогти. Ось чому я покликав вас сюди, преподобний Райдауте. Ваші рекомендації в сфері… е-е-е… зцілення… дуже вражають.

Райдаут підвівся. Кет тільки тепер побачила, що він дуже високий. А тінь за його спиною була ще вищою. Вона майже торкалася стелі. Очі, що глибоко запали в очниці, велично дивилися на Ньюсома. Священик мав харизму, щодо цього можна не сумніватися. Це її не здивувало, шахраям без неї ніяк, але Кет не розуміла, наскільки вона в нього сильна, аж доки старий не став перед ними на повний зріст. Дженсен навіть задер голову, щоб поглянути на нього. Краєм ока Кет помітила якийсь рух. Глянула вбік і побачила Мелісу, яка стояла у дверному прорізі. Отже, тепер тут зібралися всі, окрім кухарки Тоні.

За вікном вітер піднявся до пронизливого крику. Скло в шибках затремтіло.

— Я не зцілюю, — мовив Райдаут. Кет гадала, що він з Арканзасу — принаймні Ньюсомів «Гольфстрім IV» останньої моделі підібрав його саме там, — але його голос був позбавлений акценту. А ще він — неживий.

— Ні? — розчаровано глянув на нього Ньюсом. Ображено. Може, подумала Кет, трохи налякано. — Я відправив команду детективів, і вони запевнили мене, що в багатьох випадках…

— Я виганяю.

Кошлаті брови Ньюсома поповзли вгору:

— Перепрошую?

Райдаут підійшов до ліжка і став там, вільно склавши руки на рівні плоского паху. Глибоко посаджені очі похмуро дивилися на людину в ліжку.

— Я знищую паразита, який харчується скаліченим тілом, так само як дезінсектори знищують паразитів, термітів, наприклад, які пожирають будинок.

«Тепер, — подумала Кет, — я почула абсолютно все». Але Ньюсом був вражений. «Наче дитина, яка спостерігає за майстром гри в “Трикарткового Монті” [262] на розі вулиці».

— Ви одержимі, сер.

— Так, — погодився Ньюсом. — Саме це я і відчуваю. Особливо вночі. Ночі тягнуться… дуже довго.

— Кожен чоловік, кожна жінка, які страждають від болю, одержимі, але в деяких нещасливих випадках, таких як ваш, проблема йде глибше. Одержимість — не тимчасове явище, це постійний стан. І він погіршується. Лікарі не вірять у це, бо вони люди науки. Але ж ви вірите, хіба ні? Бо ви — той, хто страждає.

— Ще б пак, — видихнув Ньюсом. Кет, що сиділа на своєму стільці біля ліжка, стримувалася, аби не підвести очі вгору.

— У випадку такого нещастя біль відкриває лазівку демонічному богу. Він маленький, але небезпечний. Він харчується особливим типом болю, який виникає лише в певних, особливих людей.