Розділ «Частина VIII»

— Для мене теж,— погодилася вона, озираючись.— І ти маєш рацію. Це божевільно. А що дівчата роблять з хатиною Діви?

— Вони наводять там блиск. Сподіваючись піднести їй дух. Гадаю.

— Сьогодні в нашому дикому місті й справді підносяться духи — духи мертвих,— прорекла вона.— Це точно.

— Жахлива ситуація,— додав Скорпіон, приєднавшись до нас.

— Бідненька дівчинка,— сказав Близнюк.— Ми залишили бронь на її номер у «Магеші». Він завжди її чекатиме, якщо потрібно.

— Тільки тримайте язика за зубами,— порадив я.— Джонні та інші дуже ризикують. Нікому не розповідайте про Діву. Домовились?

— Будемо зайчиками,— відповів Близнюк.

— Так...— наїжачився Близнюк.— Хіба...

— Хіба?

— Хіба що хтось змусить мене розповісти.

— І що це має означати?

— Ну, якщо хтось почне мене бити, щоб змусити розповісти, тоді й розповім. Тож я можу пообіцяти конфіденційність, поки не отримаю фізичні ушкодження.

Я глянув на Близнюка.

— Це одне з правил Скорпіона,— знизав плечима він.

— І гарне правило,— додав Скорпіон.— Якби всі на світі виливали душу під час першої загрози насильства, то більше не було б тортур.

— Світ Донощиків,— зронила Карла.— Скорпе, гадаю, в тебе щось на думці.

До нас наближався чоловік з велосипедом, навантаженим пакунками.

— Ой! — вигукнув Дідьє.— Гуманітарна допомога!

Чоловік розвантажив з велосипеда матрац, валізу, складеного стола для гри в карти, чотири складані полотняні стільці та дві торби випивки. Я звернув увагу на випивку.

— Це для Діви,— ловлячи мій погляд, пояснив Дідьє, поки рахував пляшки.— Дівчина сьогодні обов’язково дуже захоче напитися — так, як ніякої іншої ночі у своєму житті.