Розділ «Частина VIII»

— Може, ми залишимося тут на тиждень, гаразд, а може, і на три роки. Бізнес може почати працювати через три місяці. У наступні п’ятдесят років безпека стане серйозним питанням в Індії. Кажу тобі. У мене було два роки для вивчення таких речей з найкращими радниками Ранджита.

— Ти це серйозно, правда ж?

— Я завжди серйозна, коли йдеться про кохання.

— Кохання? — вишкіривсь я, неначе ідіот.

— Будь уважний,— тицьнула в мене вона.— Я розповідаю про бізнес.

— Гаразд. Уважно слухаю.

— Гроші не потечуть від заможних до жебраків. Вони потечуть від жебраків до заможних як ніколи швидко, і там вони й залишаться. Це настільки обурливо-нечесно, що особиста безпека однозначно не втратить привабливості. Бачиш?

— Трохи дивно. А як щодо детективної агенції?

— Ми — бюро, а не агенція. Ми займаємося лише одним типом справ. Втраченим коханням. Ми не шпигуємо, не підглядаємо, не слідкуємо. Ми шукаємо Втрачене Кохання. Це і є наша перепустка до ширшої зони безпеки. Ми почнемо рости, і швидко.

— Як?

— Якщо хочемо рости, то необхідно потоваришувати з усіма головними гравцями. Якщо дорогою ми знайдемо і для них втрачене кохання, то вони потім не зрадять. До того ж ми зможемо дізнатися, де танцюють усі скелети.

— Ти справді все продумала.

— Може, більше не констатуватимеш фактів?

— Дивись, я розумію твою логіку і бачу суть...

— Справді? Це ідея чиста і правильна. А на твоєму боці арени я не бачу правоти.

— Правота? Ми зараз говоримо про те, що правильно?

— Знаєш, хай що буде — такі цікаві речі, як успіх, і невдача, і веселощі,— для мене головним є те, що це буде правильно і матиме вплив, або я відстала від реалій.

— Шукати втрачене кохання?

— А тобі краще втрачати знайдене кохання?

Вона ляснула мене цими словами, бо вирішила, що я не сприйняв її серйозно, але воно боліло.