Розділ «Частина VIII»

— Він сказав: «Тримай мою доньку близько до серця, в безпеці, та подалі від мене, синку».

— Це величезна відповідальність,— міркував Дідьє.

— І величезна робота,— додав я.— Діва — ще та штучка. Друже, вона має поїхати з міста.

— Цілком згоден,— мовив Дідьє.— І мерщій.

— Вона не поїде. Я її знаю. Якщо я відвезу її до аеропорту, навіжена верещатиме так, що аеропорт лусне.

— Якщо ти не можеш змусити Діву поїхати з Бомбея,— сказав я,— і якщо типи, які хочуть пришити її батька, здатні викрасти дівчину, то потрібно переховуватися, доки все не вляжеться. І нетрища — це єдине місце, в якому ніхто не здогадається шукати найбагатшу дівчину міста. Але, сподіваюся, ти маєш кращу пропозицію.

— Не маю,— повідомив він.

— Де вона зараз? — запитав я.

— На своїй щотижневій зустрічі. Вона щотижня зустрічається з кількома друзями в «Президенті».

— Справді? — поцікавився Дідьє.

— Це називається Клуб дівчачих пліток Діви,— пояснив Навін.

— Надзвичайно! — заявив Дідьє.

— Раз на тиждень вони рояться, неначе піраньї, і шматують яку-небудь дівчину, яка не входить до їхнього гуртка.

— Ти можеш дістати мені запрошення? — благав Дідьє, приєднуючись до нас.— Я мрію туди потрапити.

— Вона має звільнитися до десятої,— мовив Навін.— Ви, хлопці, хочете поїхати зі мною та забрати її?

— Я однозначно поїду,— заявив Дідьє, взуваючи черевики та зав’язуючи шнурівки.

— Ви обоє мені потрібні,— сказав Навін,— щоб переконати Діву покинути свій номер у «Магеші» й на тиждень переселитися до нетрищ. Вам обом доведеться її тримати, поки я лише намагатимуся пояснити їй нашу ідею.

— Ти впевнений, що варто це робити зараз? — поцікавивсь я.

— Немає миті, кращої, ніж ця,— посміхнувся молодий детектив, але очі в нього були серйозні.— Не знати, чи й встигнемо завезти її в нетрища та влаштувати там, перш ніж люди все рознюхають. Що про це думаєш?

— Дідьє готовий. Мерщій до клубу пліток!