Розділ «Частина VIII»

Розділ 47

Ми знайшли Діву серед вереску інших Дів, у холі готелю «Президент». Усі троє замовкли, витріщившись на нас із добре награним приголомшенням.

Дідьє був у пожмаканому білому лляному піджаку і вицвілих блакитних вельветових штанах. Я був у чоботях, чорних джинсах, футболці й жилеті. Навін був у сірій формі й тоненькій коричневій замшевій сорочці. Він мав із собою важкого наплічника.

Гарненькі панянки чітко дали зрозуміти, що у нас не дуже презентабельний вигляд.

— Це що — він? — запитала одна з дівчат, обвинувачувально тицяючи в Навіна накладним нігтем.

— Во плоті,— вишкірилася Діва, нікого не представляючи.

— Мотоциклетний маніяк,— констатувала інша Діва, викреслюючи зі списку мене.

— Розбещений баболюб,— заявила перша, викреслюючи Дідьє.

— Пробачте, мадемуазель,— втрутився Дідьє.— Але я дідолюб.

— Розбещений дідолюб,— обурилася дівчина.

— А ще кінь,— розповіла Діва, викреслюючи й Навіна,— без Чарівного Принца.

Дівчата Діви загиготіли.

— Навіщо наплічник? — зажадала Діва.— Вирушаєш у Гімалаї, сподіваюся?

— Тільки з тобою,— зізнався Навін, не відводячи від неї погляду.

— О-о-о-о-о-ох! — знущалися Діви.— То в котика є кігті.

— Діво, нам уже час,— повідомив Навін.

— А може, котик залізе на дерево,— з норовом відповіла Діва,— і залишиться там?

Дівчата розреготалися.

Навін злився, бо справді був наляканий. Враховуючи загрозу для Дівії, він розумів, що дівчата безглуздо відкриті посеред добре освітленого фойє. Він очікував на вагон горлорізів, які могли увірватися щомиті й викрасти її.

І сильний упевнений Навій знав, що буде безсилим, аби це зупинити. Я досить добре його знав, і таки видно було, що хлопець не звик до цього почуття, і це було йому не до шмиги.