Розділ «Частина VII»

— Га-аразд,— погодивсь я, заплутавшися ще більше, аніж до початку обговорення.— Можливо, я повернуся до цього згодом. Пробач, що відхилився.

— Припини вибачатися. Я попросив тебе визначити складність.

— Ну, Хадербгай ніколи не давав на це запитання чіткої відповіді. Я запитував його кілька разів, але хитрун завжди ухилявся.

— А ти що думаєш?

Що думаю? Я хотів бути з Карлою. Хотів знати, що вона в безпеці. І якщо вже мав перебувати на цій горі, то хотів би слухати, а не говорити. Але після трьох днів дискусій я зрозумів, що неможливо втекти з фортеці Ідрисового розуму.

Я випив ковток води, акуратно поставив склянку на стіл біля нас і кинув капелюха на психологічне кільце.

— Спочатку я вважав, що складність — це заплутані речі. Що більше вони заплутані, то складніші. Мозок складніший ніж дерево, а дерево складніше за камінь, а камінь складніший за простір. Якось так. Але...

— Але?

— Але що більше я думаю про складність, то більше схиляюся до двох речей. Життя і воля.

— І як ти до цього дійшов?

— Я роздумував про набагато більш розвинені та просунуті позаземні цивілізації, які подорожують космосом. Я запитав себе: що саме вони можуть шукати? Думаю, що вони можуть цікавитись існуванням життя на інших планетах. І думаю, що вони будуть заворожені, якщо натраплять на повністю розвинену духовність.

— Надзвичайно,— вирішив Ідрис.— Я отримаю неабияку насолоду, коли дещо тобі про це розповім. Зроби мені ще один чилум. Агов, Силвано!

Постійний компаньйон святого, Силвано, перетнув простір, забрукований білим камінням, і приєднався до нас.

— Джі?

— Будь ласка, притримай інших подалі на деякий час. І з’їж чогось. Ти знову знехтував обідом. Що це взагалі таке, чоловіче? А далі ти поголиш голову. Не будь святішим за святого, згода?

— Джі,— розреготався Силвано, задкуючи та чіпляючи мене своїм поглядом.

Після мого повернення на гору Силвано майже постійно був поруч. Він завжди був готовий допомогти і завжди веселив.

Його сувора міна була лише плодом любові до Ідриса. А більшість часу вранці та ввечері він був доброю щасливою душею, що жила в місці, яке стало для неї домівкою.

— Складність,— почав Ідрис, коли Силвано пішов,— це міра деталізації у вираженні ряду позитивних характеристик.

— А можеш мені ще раз це пояснити, будь ласка?