Розділ «Частина VII»

Вона не пояснила, чому потрібно було триматися подалі від міста, а я не запитував. Я просто радів, що вона зі мною.

— Але принаймні тут не буває нудно. Багато людей приходить, аби зустрітися з Ідрисом, і сидить тут годину або дві.

— Які саме люди?

Вона розслабилася, підпираючи голову долонями і щасливо усміхаючись сонячному промінню.

— Кілька днів тому тут був політик. У нього було зброї, як на Дикому Заході, а ще охорона. Він хотів порадитися. Ідрис порадив йому залишити охорону і броньовані автомобілі та пройтися по вулиці у звичайній сорочці, штанах і сандаліях.

— Що відповів політик?

— Політик сказав, що як таке зробить, то його вб’ють. «Оце і є твоя проблема,— пояснив Ідрис.— Іди й виріши її».

— Обожнюю цього чоловіка. Йому потрібно виступати на сцені.

— А ще прийшли і залишилися півдюжини садгу, які поклоняються Шиві. Кисень вони отримували тільки через люльку, дискутували з Ідрисом удень і вночі, а тоді почали розмахувати над головами своїми тризубами Шиви, погрожуючи всіх повбивати. Зрештою нам із Силвано довелося все залагодити.

— За допомогою гвинтівки Силвано?

— Звісно, ж ні. Не можна стріляти у святих людей. Ми заплатили їм, щоб вони пішли геть.

— Розумний хід. Як усе йде з Силвано?

— Класно. Він гарний хлопець.

— Я знала, що він тобі сподобається, бо у вас багато спільного.

— Спільного?

— О так.

Я замислився про це, але тільки на мить.

— Він мені подобається. Він був би гарним доповненням до нашої команди.

— Нашої команди? У нас є команда?

— Я про це думав. Мені здається, що ми могли б...