Розділ «Частина VI»

— Залазь на мотоцикла, Дідьє. Я не хочу розраховувати на таксі, якщо нам доведеться швидко вшиватися з того місця. Залазь.

— Але, Ліне, ти ж знаєш про мою мотоциклетну істерію.

— Залазь на мотоцикла, Дідьє.

— Якби авта перекидалися, поки ми з них вилазимо, то я б і ними не користувався. Це істерія і правила фізики разом, зрозумій.

— Дідьє, у тебе немає мотоциклетної істерії. Ти боїшся мотоциклів.

— Справді? — заінтриговано запитав він.

— Без сумнівів.

— Страх мотоциклів. Ти певен?

— Цього непотрібно соромитися. Чимало моїх друзів бояться мотоциклів. Але це нічого. Від цього є ліки.

— Справді?

— Залазь на мотоцикла, Дідьє.

Розділ 39

Я припаркувався за квартал від маєтку і чекав на тихій бічній вулиці. Місячне сяйво писало вірші на дорозі, пробиваючись крізь дерева. Сухоребра чорна кішка пробігла перед нами крізь пасма світла й тіні, шукаючи безпечного прихистку.

— Дякую тобі, Доле,— сказав Дідьє.— Чорна кішка. Ну, звісно.

Ми підійшли до воріт. Я зупинився, оглядаючи довгу вулицю. Автомобілі проїжджали, але загалом усе було тихо.

— Дідьє, ти певен, що хочеш цього?

— Як ти смієш! — обурився Дідьє.

— Гаразд. Гаразд. Пробач.

Я відчинив ворота і попрямував до дверей. Я вже збирався натиснути на дзвінок, але Дідьє зупинив мене. Посміхнувся, зупинився, а потім сам подзвонив.

До дверей підійшов чоловік. Двері було прикрашено вітражним склом і матовими панелями. Крізь скло я побачив, що то був дебелий чоловік, здоровань, який повільно наближався, спираючись на ціпок. Гануман. Він відчинив двері, побачив мене і вищирився.