Розділ «Частина VI»

Увімкнув ще одне світло і зняв з рейки рушника.

— Сер, бажаєте освіжитися? — запитав він.

Я хотів їсти й пити. Я не хотів витратити ще півгодини, а може й довше, щоб зробити для золотого жилета схованку в номері. А поки жилет на мені, він у безпеці.

Я взяв рушник, умився і помив руки, а потім присів на диван, де все вже стояло.

— Я взяв на себе сміливість приготувати напій, сер,— мовив портьє, ставлячи переді мною високого келиха.— З кокосом, свіжим лаймом, краплиною імбиру, дрібкою шоколадних пластівців і кількома секретними інгредієнтами. Якщо цей не сподобається, я приготую інший, на ваш вибір.

— Поки що я повністю вам довіряю, пане... можна дізнатися ваше ім’я?

— Анкіт, сер,— відповів я.— Мене звати Анкіт.

— Гарне ім’я. Цілісний. Я — Джим.

— Ви розумієтеся на індійських іменах, сер?

— Я розуміюся на індійських іменах, Анкіте. Ти звідки?

— Яз Бомбея,— розповів він, ставлячи переді мною тацю з сендвічами.— Як і ви.

Він був або моїм зв’язковим у готелі, або ворогом. Я сподівався, що зв’язковим. Сендвічі мали апетитний вигляд.

— Може, присядеш?

— Я не можу,— м’яко сказав він.— Якщо хтось зайде, то це видасться підозрілим. Але все одно дякую. З вами все гаразд?

Він хотів дізнатися, чи не привіз я з собою якісь неприємності. Це було справедливе запитання.

— Усе гаразд,— запевнив я, позбуваючись канадського акценту.— Ми проминули порожні контрольно-пропускні пункти. Нам пощастило. У місто приїхала кінозірка, аби розважити військових.

Він розслабився, дозволивши собі зіпертися на спинку крісла.

Він був трохи вищий за мене, худий, приблизно тридцяти п’яти років, з густим сивим волоссям. Мав гострий погляд і був підтягнутий. Я вирішив, що його впевнена граційна манера рухатися з’явилася завдяки боксу чи іншому бойовому мистецтву.

— Я приготував вегетаріанські та звичайні,— розповів він, показуючи на тацю з сендвічами.

— Я такий голодний, що й серветку можу з’їсти. Не проти, якщо я почну?