— Ти собою пишаєшся?
— Що?
Вона мене штовхнула обіруч, потім ухопила металеву вазу та жбурнула. Я пригнувся, і ваза влучила в стінку, перекинувши кілька речей на підлогу.
— Приходиш додому такий побитий!
— Я...
— Вуличні війни банд! На Бога, подорослішай нарешті!
— Це не...
— Стріляти в людей біля «Леопольда»! Ти що — повна сволота?
— Я не стріляв ніяких...
— Утекти в гори з Карлою.
— Добре, добре, то ось через що вся ця драма.
— Ну звісно ж! — проверещала вона, жбурляючи в стіну ще й попільничку.
Раптом Лайза розридалася, потім так само раптово припинила плакати й сіла на диван, склавши руки на колінах.
— Я вже заспокоїлася,— запевнила вона.
— Добре...
— Справді.
— Добре.
— Це не через тебе,— сказала вона.
— Але виправдано.
— Не зовсім.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь гори» автора Грегорі Девід Робертс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина V“ на сторінці 65. Приємного читання.