Розділ «Частина V»

Двері зачинилися, залишивши наші віддзеркалення на скляних стінах.

— А нагорі чекала дуже приваблива американка, з білявим волоссям і карими очима,— заявила Дівія.— Ти з нею познайомився?

— Одна дуже вродлива дівчина вже чекає на мене вдома,— сказав я.

— Але ця дівчина...

— Забудь про це, Дівіє! — вибухнув я.

— Тобі не завадить трохи відпочити від тієї Школи Чарів, виродку,— прямо заявила вона.— Бо ти просто збиваєш дівчину з ніг.

— Пробач, це був важкий...

— Я познайомлюся з американкою, в якої карі очі,— радісно заявив Скорпіон.

Ми обернулись до нього.

— У плані... якщо Лін, знаєш, не повернеться на вечірку, і...

— А ти причепурився, Скорпіоне,— зауважив я.

Його довгувате волосся було зібране у хвостик. Він був одягнений у жовту сорочку, нові джинси, пояс із золотою пряжкою та ковбойські чоботи. На середньому пальці гордовито сидів золотий перстень з грецьким шоломом і квадратним оніксом, що виблискував посередині.

— Невже занадто? — він запитав, споглядаючи себе в настінному дзеркалі.— Це була ідея Дівії. Вона сказала...

— Усе добре,— запевнив я.— У тебе вигляд на мільйон баксів. Подяка Дівії.

— Узагалі-то, на тридцять п’ять мільйонів,— відповіла Дівія.— І я — Діва, пам’ятаєш? Присягаюсь, якщо ще хоч раз назвеш мене Дівією, то отримаєш просто в пах. І я достатньо низького росту і достатньо підла, щоб це зробити.

— Це не перебільшення,— підтвердив Навін.

— Гаразд. Відтепер буде Діва.

Я поглянув на її горде гарненьке личко. Вона була коротункою, яка так часто носила взуття на високих підборах, що трохи нахилялася вперед, опираючись на кінчики пальців,— ця постава леопарда надавала їй вигляду хижака в пошуках здобичі. Мені це подобалось, і вона теж подобалася, але в ту мить хотілося просто піти додому.

Двері відчинилися у фойє, тож я швиденько вискочив з ліфта.

— Певен, що ми не зможемо тебе спокусити? — запитав Навін.