Розділ «Частина XV»

— Наймаю,— вирішив Дідьє.— Завтра о десятій ранку в нас буде інтерв’ю з мільйонером і його дружиною. У них зникла дочка. Можеш прийти. Але твій одяг має бути більш... діловий.

— До зустрічі,— мовив я, витягаючи Кеша за нами з офісу.

У коридорі я впхав йому гроші. Він намагався мене зупинити.

— Ти маєш пороздавати всі свої борги вже сьогодні, Кешу,— наполіг я.— Нам не потрібно, щоб ці хлопці з’являлися тут. А завтра зранку ти маєш виправитися, пам’ятаєш? Пройдися містом і розплатися. Приведи себе до пуття і будь тут о дев’ятій. Приходь перший і йди останній. Тобі все вдасться.

Він почав плакати. Я відступив крок, даючи нагоду Карлі все владнати. Вона обійняла його, і Кеш швидко заспокоївся.

— Пам’ятаєш слова Дідьє про діловий стиль одягу? — нагадав я.

— Так. Я спробую...

— До біса все це. Одягайся, як забажаєш. Поводься, як зазвичай. Люди розмовлятимуть з тобою, як я зараз, і все буде гаразд. Якщо Дідьє почне допікати, то скажи йому, що я наказав тобі одягатись як раб.

— Він має рацію, Кешу,— погодилася Карла.— Просто будь собою, і все буде гаразд.

— Добре,— сказав я.— Іди й пороздавай ті борги сьогодні ж, друже. Очистись.

Він ступав на кожну сходинку, неначе то був новий рівень міркування, призупиняючись, перш ніж зробити наступний зважений крок. Його голова, погойдуючись, зникла з поля зору за поворотом сходів.

Я задумливо спостерігав за ним, а потім обернувся і побачив, що Карла посміхається.

— Я кохаю тебе, Шантараме,— мовила вона, цілуючи мене.

Трохи пізніше Кеш розкрив дві справи за два тижні та став зіркою «Бюро втраченого кохання». Його увага до деталей і здатність запам’ятовувати подробиці виявилися вирішальними під час розкриття справ, і тепер жодне інтерв’ю без нього не обходилося.

Тітонька Півмісяць і її безстрашний клерк займалися рахунками бюро і час до часу зберігали деякі грошові суми для клієнтів. Вона була проникливою бізнес-леді й годинами перекроювала бізнес-план, заощаджуючи для всіх гроші й час.

Її приватні сесії в лімузині Рендалла задовольняли її голодних за місяцем візитерів. «Талант — це як ним користуватись»,— одного разу сказала вона мені, використовуючи свої таланти, щоб проілюструвати цю мудрість.

Вінсон і Ранвей повернулися з ашраму вільні від гордощів, але ми їх нечасто зустрічали, бо парочка мала багато планів перед відкриттям власної кав’ярні й необхідною перебудовою.

Коли ми таки змогли впіймати їх на кілька хвилин під час перерви в ремонті, Карла взяла Ранвей за руку й забрала дівчину для розмови, залишаючи мене з Вінсоном у недобудованій кав’ярні.

— Це неначе... як, ну знаєш, хвиля, ідеальна хвиля, що котиться вічно і не дозволяє тобі впасти,— почав Вінсон.

— Ні, але я їжджу на мотоциклі, а це неначе серфінг.