Розділ «Частина XIV»

— Дуже добре,— мовив він,— а тепер поговорімо про темне.

Він ковтнув трохи лаймового соку і почав відповідати на виклик.

— Експлуатація — це духовна мова зиску,— сумно почав Ідрис.

Ті учні, які вже чули цю музику раніше, уже почали хитати головами у такт його онтологічної поезії.

— Пригноблення — це духовна мова тиранії,— сказав Ідрис.

Учні почали перешіптуватись, оживаючи під наспівування Ідриса.

— Лицемірство — це духовна мова жадоби,— провадив Ідрис.— Безпощадність — це духовна мова сили, а фанатизм — це духовна мова страху.

— Ти записуєш це, Рендалле? — перевірив я, поки Ідрис вирішив передихнути.

— Так, так, сер,— відповів той.

— Жорстокість — це духовна мова ненависті,— мовив Ідрис,— а зарозумілість — це духовна мова марнославства.

— Ідрис! — вигукнули кілька учнів.

— Зачекайте! — попросив Ідрис і м’яким помахом руки розділив води втручання.— Ми зібралися тут, прагнучи розуміння. Прошу, любі учні й гості, не гукайте у присутності цих великих мудреців, навіть попри те, що я завжди заохочував вас не стримуватися під час наших обговорень.

— Як бажаєте, майстре-джі! — несподівано командним тоном озвався Анкіт, та ще й приклавши пальця до губ, оглядаючи натовп, всі знову замовкли.

— Чи можу я попросити вас, великі мудреці, помандрувати зі мною до вищих духовних мов? — запропонував Ідрис.

— Авжеж,— погодився Дайте Подумати.

— За допомогою яких прикладів, майстре-джі? — поцікавився Підозріливий.

— Я попрошу вас надати їх мені, великий мудрецю,— відповів Ідрис.— Бо надзвичайно хочеться побачити, які щасливі птахи вилітають з вашого розуму.

— Це черговий викрут,— втрутився Амбіційний.— Ви підготували свої відповіді заздалегідь, еге ж?

— Звісно,— м’яко розсміявся Ідрис.— І вивчив їх. А ви хіба ні?

— Знову маю нагадати, майстре-джі, що саме ви відповідаєте, а ми ставимо запитання,— сказав Амбіційний, ховаючись за барикадою репутації.