Розділ «Частина X»

— Плати, Олеже,— сказав я, поки Дідьє попрямував до шинкваса, аби владнати все з власниками.

— Ого,— здивувався той.— Здоровило — відомий російський боєць голіруч, без правил.

— Твій боєць голіруч тільки-но отримав прочуханки завдяки балету й хорошому пістолету.

Олег витягнув з кишені пакунок, зняв кілька верхніх шарів зелені й запхнув гроші назад у кишеню.

— Олеже, а ти — потаємний.

— Узагалі-то, я безробітний.

Той факт, що Скорпіон Джордж найняв російських охоронців і «Леопольд» заполонили росіяни, не міг бути випадковістю.

— Дай-но здогадаюся,— припустив я.— Ти охороняв пентгауз у «Магеші»?

— Саме так. Він звільнив сьогодні нас, сволота.

— Так сталося, що він — мій друг, навіть якщо й та ще сволота.

— Пробач,— сказав він.— Якщо ви знайомі, то ти знаєш, який він жадібний. Він рахував кожну хвилину нашої роботи, а як прощальний поцілунок за охорону життя роздав по двісті баксів. Кумедно, еге ж?

— У тебе там більше, ніж дві сотні зелених.

— У готелі проводиться гра в покер. Нею керує один тип — Близнюк.

— Ага.

— Так. Мені посміхнулась удача, і вдалося зірвати куш.

Олег, золотий хлопчик, зірвав куш. З усіх ігор у покер у всьому світі він вліз у мою.

Саїд, радісно всміхаючись, приніс напої та їжу.

— Пан Дідьє був неймовірний,— прошепотів мені Саїд.— Ми кілька років не бачили від нього таких танців! Він вирубав того здорованя лише одним ударом.

— І куди ж ви тепер витанцюєте цього здорованя, Саїде? — запитав я.

— На вулицю,— відповів той, витираючи зі столу воду і пропонуючи Олегу приправи.