Розділ «5»

Він став витягувати вміст своїх кишень.

— Осьо! — сказав Старий Бейлі. — Оце!

— Моя хустинка? — спитав Ричард. Хустинка була не надто чиста; то був подарунок від тітки Мод на його минулий день народження. Старий Бейлі схопив її й радісно замахав нею над головою.

— Відкинь страх, парубійку, — тріумфально проспівав він. — Твої пошуки скінчено. Іди оно туди, крізь ті двері. Там вже не проминеш. Вони ведуть співбесіду. — Він вказав у бік численних продуктових рядів «Гарродса». Один з граків зловісно каркнув. — Анічичирк, — пригрозив Старий Бейлі граку. До Ричарда ж він мовив: — Дякую за твого маленького прапора. — Він радісно витанцьовував у своїй ятці й махав Ричардові хусткою на всі лади.

«Ведуть співбесіду?» — подумав Ричард. А тоді всміхнувся. Яка різниця? Його пошуки, як сказав старий навіжений даховик, скінчено. Він пішов до продуктових рядів.

Здавалось, що мода серед охоронців була понад усе. У кожного був свій Дар того чи іншого виду, і кожен відчайдушно жадав показати його світові. Наразі ж Райсліп протистояв Франту Без Імені.

Франт Без Імені трохи скидався на джиґуна початку вісімнадцятого сторіччя, такого, що не зміг знайти справжнього джиґунського одягу і мусив удовольнитися тим, що знайшлося в крамниці Армії Спасіння. Його обличчя було вибілене пудрою, а губи розмальовані червоним. Райсліп, Франтів опонент, нагадував кошмарний сон, що може наснитися, коли хтось задрімав, дивлячись по телевізору сумо й слухаючи пісні Боба Марлі. То був здоровенний растаман, що більше скидався на велетенське ожиріле немовля.

Вони стояли лице в лице посеред кола, яке звільнили для них глядачі, інші охоронці й випадкові перехожі. Жоден не ворушив ані м'язом. Франт був на добру голову вищий за Райсліпа. З іншого боку, Райсліп з виду був важчий за чотирьох франтів, навіть якби в кожного з них була в руці велика шкіряна валіза, напхана салом. Вони стояли один проти одного, не зводячи погляду із суперника.

Маркіз де Карабас постукав Дуері пальцями по плечу й показав пальцем. Щось назрівало.

Однієї миті двоє чоловіків просто незворушно стояли й дивилися один на одного, а вже наступної голова Франта відхилилася назад, ніби його щойно вдарили в обличчя. На його щоці з'явився маленький червонясто-фіолетовий синець. Він стиснув губи й затріпотів віями.

— Тю, — сказав він і широко розтягнув округлі губи в страшній пародії на усмішку.

Франт зробив якийсь жест. Райсліп заточився і схопився за живіт.

Франт Без Імені образливо посміхнувся, помахав пальцями й послав повітряні цілунки кільком глядачам. Райсліп люто глянув на Франта, подвоюючи силу своєї ментальної атаки. З губів Франта закрапотіла кров. Його ліве око почало запухати. Він заточився. Натовп схвально забурмотів.

— Насправді це не так дивовижно, як виглядає, — прошепотів маркіз до Дуері.

Франт Без Імені раптом зігнувся, опустився на коліна, ніби хтось наліг йому на плечі, і незграбно впав на підлогу. Тоді він сіпнувся, ніби хтось щосили копнув його в живіт. Райсліп тріумфував. Публіка ввічливо плескала. Франт вигинався й плював кров’ю на тирсу на підлозі м’ясо-рибного ряду «Гарродса». Кілька друзів відтягли його в куток, де небораку інтенсивно вивернуло.

— Наступний, — сказав маркіз.

Наступний кандидат знову був худіший за Райсліпа (завбільшки з двох з половиною франтів з однією-єдиною валізою сала на всіх). Він був укритий татуюванням і вдягнутий в одежу, яку наче зшили зі старих автомобільних сидінь і гумових килимків. Голова його була поголена, і посміхався він світові гнилими зубами.

— Я Варні, — відрекомендувався, харкнув і плюнув на тирсу зеленим. Він увійшов до кола.

— Коли будете готові, джентльмени, — сказав маркіз.

Райсліп затупотів голими ногами по підлозі, як сумоїст, раз-два, раз-два, і впер погляд у Варні. На лобі в того відкрився невеликий поріз, і кров потекла йому в око. Варні не звернув на це уваги; натомість він зосередився на своїй правиці. Він повільно підняв її, наче боровся з чималим тиском. А тоді він затопив Райсліпу кулаком у носа, і з того заструменіла кров. Райсліп раз глибоко й жахливо вдихнув, а тоді впав на землю зі звуком, з яким могли впасти у ванну півтонни сирої печінки. Варні захихотів.