Розділ «4»

Люди в залі продовжували вклонятися, а маленька пляма підходила ближче. Вона досягла групи людей навколо Ричарда, але ніхто з них її не помітив. Усі дивилися на Ричарда.

То був пацюк, що зацікавлено глянув на Ричарда. В того проскочило дивне враження, ніби пацюк блимнув до нього одним із чорних блискучих краплинок очей. Тоді він голосно зацвіркотів.

Чоловік зі скляним кинджалом кинувся на коліна, як і решта людей навколо. Так само після секундних роздумів вчинив, хоч і набагато незграбніше, безпритульний, якого називали Іліастером. За мить стояти залишився тільки Ричард. Худенька дівчина потягла його за лікоть, і він теж опустився на одне коліно.

Володар щуровустів уклонився так низько, що його довге волосся замело підлогу, і зацвіркотів до пацюка у відповідь, морщачи носа, з писком і шипінням показуючи зуби й сам уподібнившись до гігантського щура.

— Слухайте, хтось може мені сказати… — забурмотів Ричард.

— Тихше! — сказала худенька дівчина.

Пацюк ступив — здавалося, трохи презирливо — на згрубілу долоню Володаря щуровустів, і чоловік з повагою підняв його до рівня Ричардових очей. Пацюк ліниво махав хвостом, роздивляючись Ричардове обличчя.

— Це володар Довгохвіст із клану Сірих, — сказав Володар щуровустів. — Він каже, що ти виглядаєш надзвичайно знайомим. Він хоче знати, чи зустрічались ви раніше.

Ричард дивився на пацюка. Пацюк дивився на Ричарда.

— Гадаю, це можливо, — визнав він.

— Він каже, що повертав послугу маркізові де Карабасу.

Ричард глянув на тваринку уважніше.

— То це той самий щур? Так, ми зустрічалися. По правді, я кинув у нього пультом від телевізора. — Декого з людей навколо це неабияк шокувало. Худенька дівчина навіть писнула. Ричард їх майже не помічав; він знайшов бодай щось знайоме посеред цього божевілля. — Здоров, Щурку, — сказав він. — Я радий знов тебе бачити. Ти не знаєш, де зараз Дуері?

— Щурко! — чи то запищала, чи то перелякано ковтнула дівчина. До її подертого одягу був причеплений розкислий від води значок, які чіпляють до вітальних карток. На ньому жовтими літерами було написано: «МЕНІ 11».

Володар щуровустів застережливо замахнувся на Ричарда скляним ножем.

— Тобі не можна звертатися до володаря Довгохвоста інакше, як через мене, — сказав він. Пацюк пропищав наказ. Обличчя чоловіка обвисло. — Його? — сказав він, зневажливо дивлячись на Ричарда. — Та я ж зараз не можу віддати ані душі. Може, я просто перетну йому горлянку й спущу до Стічного народу…

Пацюк знову рішуче зацвіркотів, а тоді зіскочив з плеча чоловіка на землю й зник в одній з багатьох дірок, якими рясніли стіни.

Володар щуровустів підвівся. На нього дивилися сотні очей. Він повернувся до зали й глянув на своїх підданих, що скрутилися коло кіптявих вогнищ.

— Не знаю, чого це ви всі вирячилися, — загукав він. — А рожни хто крутитиме, га? Хочете, щоб харч пригорів? Нема чого дивитися. Робіть своє. Поверніть баньки куди треба.

Ричард нервово підвівся. Його ліва нога заніміла, і він розтирав її, щоб пробудити до життя, а вона колола у відповідь голками. Володар щуровустів глянув на Іліастера.