Містер Круп зиркнув на свого напарника.
— Отак, — сказав він. — Розкажіть йому геть усе, не стримуйтеся.
— Я теж хотів пограти, — пробурмотів містер Вандемар.
— Гаразд, — сказав містер Круп. — Ти свої три відповіді маєш, роби з ними що хочеш. Моє перше питання: чому ти її захищаєш?
— Її батько врятував мені життя, — чесно відповів маркіз. — Я так і не повернув йому цей борг. А мені більше подобається, коли послугу винні мені.
— У мене є питання, — сказав містер Вандемар.
— Як і в мене, містере Вандемар. Горішняк, Ричард Мейг’ю. Чому він подорожує з нею? Чому вона це дозволяє?
— Сентиментальність з її боку, — сказав маркіз де Карабас. Сказавши це, він задумався, чи це вся правда. Він почав гадати, чи було в тому горішнякові щось більше, ніж бачили очі.
— Тепер я, — сказав містер Вандемар. — Яке число я загадав?
— Перепрошую?
— Яке я загадав число? — повторив містер Вандемар. — Від одного до хтозна-скільки, — підказав він.
— Сім, — сказав маркіз.
Це справило враження на містера Вандемара, і він кивнув. Містер Круп почав:
— Де… — але маркіз похитав головою.
— Все-все, — сказав він. — Не будьмо такими жадібними.
У вологому підвалі запала хвилина цілковитої тиші. Тоді знову десь ляпнула вода й зашаруділа черва; маркіз же сказав:
— Година фори, не забувайте.
— Аякже, — сказав містер Круп.
Маркіз де Карабас жбурнув фігурку містерові Крупу, і той радо впіймав її, як залежна людина, що ловить пакетик з білим порошком сумнівної легальності. А тоді маркіз вийшов з підвалу, не озираючись.
Містер Круп доскіпливо оглянув фігурку, багато разів перекрутивши її в руках, як діккенсівський куратор Музею проклятих, що роздивляється центральний експонат. Він кілька разів на секунду висовував язика, мов змій. На його мертво-блідих щоках з’явився помітний рум’янець.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Небудь-де» автора Ніл Ґейман на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „10“ на сторінці 7. Приємного читання.