Дочка часу

- Правда-правда, я любила історію, - лепетала Амазонка. - Любила більше усіх інших предметів, а мій улюблений король - Річард Левове Серце.

- Ось вже нахаба з нахаб!

- Як ви можете? - образилася Амазонка.

- У нього була збільшена щитовидна залоза. - Грант не знав жалю. - Ось він і кидався туди-сюди, як ракета, запущена невмілим піротехніком. Вам ще довго сьогодні?

- Ось нагодую усіх вечерею.

- Значить, зможете принести підручник сьогодні?

- Вночі потрібно спати, а не читати підручники історії.

- Краще підручник, ніж стеля. Так принесете?

- Навряд чи мені захочеться йти до себе, а потім повертатися назад заради людини, яка погано говорить про Річарда Левове Серце.

- Гаразд, - здався Грант. - Мученик з мене не вийде. Якщо вам так хочеться, Річард Левове Серце - найчудовіший лицар, chevalier sans peur et sans reproche

, бездоганний воїн, тричі кавалер Ордену за бойові заслуги.

Ну, принесете підручник?

- Одна історія у вас в голові, - буркнула Амазонка, поправляючи простирадло, що збилося, великими ласкавими руками. - Принесу я вам книгу, все одно увечері піду в кіно.

Вона прийшла за годину в немислимих розмірів пальті з верблюжої шерсті. Горіла одна настільна лампа, і вона матеріалізувалася в напівтемряві палати як добрий янгол.

- Я-то думала, ви вже спите, - сказала Амазонка. - Не потрібно зараз читати.

- Єдине, чого я ще не пробував в якості снодійного, - це підручник історії. Йдіть в кіно з чистою совістю.

- Ми з сестрою Берроуз.

- Тим більше.

- З вами потрібне янгольське терпіння, - з м'яким докором помітила Амазонка і розчинилася в мороці.

Вона принесла дві книги.