Дочка часу

- Поза сумнівом, він hors concours

серед своїх. До того ж йому були невідомі розкаяння совісті.

- Так.

- Мені довелося бачити, як його грав Олів’є. Він показав захоплюючу картину абсолютного зла. Увесь час балансував на межі гротеску, але жодного разу не оступився.

- Узявши до рук цей портрет, ви б не подумали, що перед вами злочинець? - запитав Грант.

- Ні, - відповів хірург. - Я подумав: ця людина хвора.

- Дивно, чи не так? І я теж. А потім я прочитав, хто це, і тепер не можу не бачити в ньому злочинця.

- Мені здається, злодійство, подібно до краси, не існує без глядача. Ну, добре, я ще зазирну до вас цього тижня. Сильного болю не буває? - І він пішов, добрий і легковажний лікар.

Грант ніяк не міг відкласти убік фотографію (його самолюбність була серйозно зачеплена: прийняв за суддю одного з найстрашніших злочинців усіх часів, не розпізнав вбивцю під благовидною зовнішністю) і ще довго докоряв собі за некомпетентність, поки йому не прийшло в голову, що принесена Мартою фотографія не що інше, як ілюстрація до чергової історичної загадки.

Але що за таємниця пов'язана з Річардом III?

І Грант згадав: Річард убив своїх племінників, але ніхто не знає як. Вони просто зникли, якщо він правильно пам'ятає, Річарда не було в Лондоні. Він послав до них когось. Проте усе це одні припущення. Вже при Карлі II знайшли два скелети під якимись сходами і перепоховали їх. Вирішили, що це і є принци, хоча не було ніяких доказів.

Дивно, до чого ж погано ми знаємо історію, навіть здобувши хорошу освіту. Йому відомо про Річарда лише те, що він був молодшим братом Едуарда IV. Едуард же був красенем блондином, шести футів зростом і користувався грандіозним успіхом у жінок. Річард захопив трон після його смерті, хоча у Едуарда були прямі спадкоємці, яких горбань убив як суперників. Ще Грант пам'ятає, що Річард загинув в битві при Босуорті, перед смертю наказував привести коня і був останнім у своєму роду, в роду Плантагенетів.

Будь-який школяр, перевертаючи сторінку з описом життя Річарда III, відчуває полегшення, тому що від нескінченних перипетій війни Червоної і Білої троянд переходить до нудної, але легко запам'ятовуваної історії Тюдорів.

- У вас випадково не зберігся підручник історії? - запитав Грант Плюгавку, коли вона зайшла до нього ввечері.

- Підручник історії? Ні. Навіщо він мені?

Хоча це риторичне питання не вимагало відповіді, мовчання Гранта здалося їй образливим.

- Якщо вам справді потрібний підручник історії, - сказала вона трохи почекавши, - запитаєте у сестри Даррелл, коли вона прийде з вечерею. Здається, вона тягає за собою усі підручники. Вони у неї в кімнаті на полиці.

Схоже на Амазонку! Напевно, все ще нудьгує по школі, недаремно вона сама не своя, коли зацвітають нарциси. Ледве дочекавшись її появи з тушкованим ревенем і сирним пудингом, Грант вперше дивився на її незграбну фігуру майже з приязню. Зараз він бачив в ній не занадто велику жінку з важким диханням, а можливу власницю жаданої книги.

- О так. Підручник історії. У мене їх навіть два. Я любила школу, ось і зберегла усі підручники.

Грант насилу утримався, щоб не запитати, чи не зберігає вона заразом і своїх ляльок, але вчасно стримав себе.