Розділ «Частина п'ята»

— Та на достатньо великому судні можна вийти в будь-яку погоду. А ось чи є там, де причалити на тому острові?

— Ось це треба з'ясувати. Але, скоріш за все, ти маєш рацію і нормального причалу там немає. Тому давай так: коло Единбурга є база повітряних сил. Поки ти туди дістанешся, я організую для тебе літак-амфібію. Щойно шторм трохи вщухне — ви злітаєте. Крім того, домовся з береговою охороною: нехай вони теж вирушають на острів, як тільки умови покращаться. Хтозна, хто з вас буде там швидше.

— Ммм, — Блоггс наче вагався. — Якщо субмарина там і вона теж чекає на погоду, то ми точно не зможемо там бути раніше за неї.

— Це правда, — Ґодліман запалив цигарку, шукаючи в ній підтримки. — На цей випадок ми можемо організувати військовий корвет, який буде чергувати недалеко від острова та перехоплювати всі радіосигнали. А коли погода покращиться, з нього можна буде спустити катер. Так навіть краще.

— А як щодо винищувачів?

— Їх також дістанемо. Але їм теж треба погода.

— Скоро вже розтягне, я думаю. Не може ж шторм вирувати так довго.

— А що кажуть шотландські метеорологи?

— Кажуть, може, ще один день — і все.

— От дідько.

— Та це вже не має особливого значення. Якщо він там — то він теж не має можливості забратися звідси.

— Якщо він там, так, — погодився Ґодліман. — Ну гаразд. Тоді організовуємо корвет, винищувачі й амфібію.

— Про мене не забудь.

— А ти поквапся. Подзвони мені з Росайта. І бережи себе.

— Бувай.

Ґодліман поклав слухавку. Забута цигарка вже згоріла. Він підпалив ще одну, узяв слухавку й заходився організовувати операцію.

29

Перекинутий набік джип був схожий на пораненого слона — великий, сильний, але повністю безпорадний. Двигун, звичайно ж, заглох. Фабер що було сили штовхнув машину, і вона доволі граційно встала на чотири колеса. Цей учасник бійки майже не зазнав ушкоджень: брезентовий дах, звичайно, було понівечено ножем від краю до краю; одне крило добряче зім'ялося об грунт; одна фара розбилася; ну і ще бракувало вікна, яке розтрощило кулею. Лобове скло дивовижним чином лишилося цілим.

Оглянувши авто, Фабер заліз на місце водія, увімкнув нейтральну передачу й спробував завести двигун. Той трохи побурчав та заглух. Із другої спроби машина завелася, і Фабер полегшено зітхнув: іти пішки не було жодних сил. Якийсь час Галка просто сидів у джипі, оглядаючи своє тіло. Права гомілка неабияк набрякла — можливо, є перелом. Наразі добре, що машину обладнано якраз для безногого водія. На потилиці надулася велика ґуля, на якій відчувалася липка кров. У дзеркалі заднього огляду замість обличчя відображалося щось густо вкрите подряпинами та синцями, наче в боксера, який програв важкий бій. Його плащ так і лишився вдома у вівчаря, тому весь одяг був наскрізь просякнутий дощовою водою та грязюкою. Треба якомога швидше зігрітися й перевдягнутися в сухе.

Щойно Фабер узявся за кермо, руку пронизало пекучим болем — а він уже встиг забути про зірваний ніготь. З усіх його поранень наразі це було найболючішим — доведеться кермувати однією рукою. Він повільно рушив, намагаючись знайти хоч щось, подібне до дороги, хоча загалом загубитися тут важко: якщо їхати вздовж прірви, то другий котедж проминути неможливо.